12 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучеників Дади, Гаведдая і Каздої

В дні Перського царя Сапора жив при царському дворі вельможа, на ім’я Дада. Не знаючи, що він – християнин, цар послав його правити однією з областей Перського царства, але згодом йому донесли, що Дада сповідує Христа.

Сапор разом з сином своїм Гаведдаєм став допитувати Даду і переконався, що він усією душею вірує в Господа Іісуса Христа та бажає померти за Нього. Тоді запалили велике вогнище і хотіли кинути в нього святого, але Дада осінив себе хресним знаменням, і вогонь погас, а замість вогню потекла вода. Всі здивувалися такому чуду.

Царський же син Гаведдай запитав у мученика, хто навчив його таких чар. Дада сказав Гаведдаю, що він і сам зможе звершувати такі чудеса, якщо слідуватиме вченню, якому він слідує. Тоді Гаведдай наказав розвести велике вогнище, призвав Ім’я Христове, і вогонь погас. Побачивши таке чудо, він став сповідувати свою віру в Христа.

Сапор довідався про це і наказав бити царевича суковатими палками. Терплячи муки, Гаведдай призивав Бога на допомогу, і йому явився Ангел і сказав: «Дерзай, я з тобою». Після того мученика кинули в темницю.

Невдовзі Сапор надав владу судити християн деякому князю Гаргалу, який повелів бити святого Гаведдая ременями з волової шкури, а потім здерти з тіла мученика два ременя шкіри від ніг до голови, при цьому сказав, що подивиться, чи прийде Христос зцілити його. Святий же мученик раптом став повністю здоровим.

Тоді Гаргал помістив його в темницю і доніс про все царю. Сапор повелів вбити Гаведдая, сказавши, що він йому більше не син. Тоді мучитель розжарив залізний прут і проколов ним голову мученика наскрізь через вуха. Але явився Ангел Господній, витягнув з голови святого прут і зцілив його.

Побачивши це, Гаргал почав терзати тіло страждальця залізними спицями. Гаведдай, помолившись, знову отримав зцілення. Дивлячись на все це, темничні сторожі вигукнули: «Великий Бог християнський!». Однак суддя ще більше розлютився і велів встромити в плечі мученика залізні спиці та повісити його, залишивши в такому положенні від третьої до дев’ятої години, після чого святого знову відвели в темницю.

Сапор, дізнавшись, що мученик живий, повелів здерти шкіру з його голови, а потім вирвати у нього нігті на руках та ногах і вибити йому зуби. Серед усіх страждань святий радів та зцілював хвороби усіх, хто приходив до нього.

В той час сидів у темниці деякий волхв на ім’я Гаргал. Побачивши чудеса, завершувані Гаведдаєм, він попросив святого пом’янути його перед Христом. Мученик сказав волхву, що Господь звільнить його від усіх зол, якщо він буде вірувати в Нього. Тоді Гаргал вигукнув, що вірує в Іісуса Христа, і приєднався до Гаведдая.

На другий день волхва били палками, і під час цього катування він віддав душу свою Господу. Гаведдаю ж зідрали шкіру з ніг і палили м’язи на руках розжареними залізними молотками, після чого його знову кинули в темницю. В’язні, що перебували там, помазувалися кров’ю святого і отримували зцілення від ран.

Коли через 15 днів Гаведдай був виведений з темниці, то виявився повністю здоровим. Князь Гаргал повелів кинути його в розжарений котел, наповнений смолою і сіркою, але й після цього мученик залишився неушкодженим. Потім святого розіп’яли на хресті і стріляли в нього з лука, однак стріли відскакували і ранили тих, хто стріляв.

Про це донесли Сапору, і він послав дочку Каздою переконати Гаведдая відвернутися від Христа, але Каздоя сама увірувала в Істинного Бога і за повелінням царя була бита палками та ув’язнена в темниці. Гаведдаю ж зв’язали руки та ноги і кинули його посеред іподрому, аби коні розтоптали його, але і тут святий залишився неушкодженим.

Потім мученика обпалювали головнями, а християни Дадій і Авдій потай записували страждання святого. Гаведдай попросив їх принести води і єлею, щоб він міг хреститися, та раптом з невеликої хмари пролилися на голову мученика вода і єлей та почувся Голос, який сказав йому, що він уже прийняв Хрещення.

Обличчя мученика просвітилось, як сонце, а в повітрі рознеслися пахощі. Тоді Гаргал наказав проколоти тіло святого гострими списами. Декілька годин терпів Гаведдай це катування і, зрештою, віддав дух свій Богу. Гаргал повелів розсікти його тіло на три частини і розкидати їх в різні сторони. Дадій і Авдій, що були священиками, і Армазат диякон взяли святі мощі Гаведдая і погребли їх з честю.

Мученицький вінець прийняв і вельможа Дада, якого розсікли на частини. Гаведдай же вночі явився мужам, що погребли його тіло, і сказав Дадію піти до його сестри Каздої, помастити її єлеєм та причастити Святих Тайн. І Дадій хрестив та причастив Каздою, після чого Ангел Господній взяв її душу, і вона переселилася на Небо. Цариця, побачивши, що її дочка спочила, положила тіло Каздої поряд з тілом Гаведдая та молила своїх дітей пом’янути її в Царстві Небесному.

Добавить комментарий