13 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Григорія Вірменського

Святий Григорій, просвітитель Великої Вірменії, походив від знатних батьків-язичників. Батько його, на ім’я Анак, з племені Парфян, будучи родичем Перського царя Артабана і брата його – Вірменського царя Курсара, вбив останнього, виконуючи волю Перського царя Артасира, що відібрав владу у Артабана. У Курсара залишився малолітній син Тиридат, якого Артасир, пощадивши, відіслав в Римську країну.

У дорослому віці, проживаючи в Кесарії Каппадокійській, Григорій увірував в Господа нашого Іісуса Христа, одружився та народив двох синів. Коли дружина Григорія померла, він пішов до Тиридата, який, служачи в Римському війську, отримав деяку поважну посаду, і став його вірним слугою, спокутуючи гріх свого батька. Тиридат полюбив Григорія, але, дізнавшись, що він – християнин, розгнівався на нього і став ганьбити його.

В той час Римський цар за перемогу в єдиноборстві над Готським князем зробив Тиридата царем Вірменії. Приносячи жертви ідолам, Тиридат наполягав, щоб і Григорій разом з ним приніс жертву. Однак Григорій відмовився, і Тиридат наказав жорстоко катувати святого. Григорія повісили вниз головою, вложивши в його зуби шматок дерева і прив’язавши до його шиї великий кусок кам’яної солі.

В такому положенні він висів сім днів, на восьмий день його нещадно били палками, а потім протягом інших семи днів, коли він продовжував висіти вниз головою, морили димом від гною, який запалили під ним. Потім Григорію стиснули дошками ноги, а в п’ятки та підошви набили залізних цвяхів і наказали при цьому ходити. І святий ходив та співав Псалми.

Тоді, насипавши солі з сіркою в ніздрі мученика та наливши туди оцту, його голову зав’язали в мішок, наповнений сажею та попелом, і тримали в такому положенні шість днів. Пізніше ребра святого стругали залізними кігтями, а потім тягнули його по землі, покритій гострими залізними цвяхами. Після того Григорія кинули в темницю, де Христос зцілив його.

Згодом мученика облили розтопленим оловом, але він, терплячи це, продовжував сповідувати Христа. Тоді хтось із натовпу сказав Тиридату, що Григорій – син Анака, який вбив його батька. Розгорівшись ненавистю, цар повелів кинути Григорія в глибокий рів, наповнений зміями та скорпіонами, де Григорій пробув чотирнадцять років, залишаючись неушкодженим та годуючись шматками хліба, які щодня кидала йому деяка вдова.

В той час Римський імператор Діоклетіан захотів одружитися з дівою Рипсимією, що подвизалася в деякому дівочому монастирі. Рипсимія ж разом з сестрами монастиря та ігуменею Гаіанією втекла у Вірменію. Довідавшись про це, Діоклетіан написав Тиридату, щоб той знайшов дівицю і відіслав її до нього або сам одружився з нею.

Дізнавшись, де перебуває Рипсимія, Тиридат послав їй прикраси, аби вона в них була приведена до нього. Але діва не прийняла прикрас і відмовилася йти до царя. Гаіанія ж сказала посланцям, що всі дівиці обручені Небесному Жениху і неможливо, щоб котрась з них вступила в земний шлюб. Після цих слів вдарив грім і почувся Голос з Небес, що говорив дівам бути сміливими та не боятися.

Посланці, злякавшись, повернулися до царя і розповіли йому про те, що сталося. Тоді Тиридат послав воїнський загін умертвити дів, а Рипсимію привести насильно. Рипсимія ж попросила воїнів не вбивати дів і сама пішла до царя. Цар хотів звершити над нею насилля, але не міг перемогти діву, яку укріпляла сила Божа. Нічого не досягнувши, він послав за Гаіанією, щоб вона вмовила Рипсимію покоритися йому. Однак ігуменя повчала дівицю протилежного, за що їй вибили зуби.

З настанням ночі Рипсимія утекла за місто, але вранці її схопили і жорстоко умертвили: їй вирізали язик, обпалили тіло, розпороли черево гострим каменем, викололи очі, після чого розсікли її на частини. Інших тридцять три діви убили мечами, а ігуменю і двох дів, що були при ній, жорстоко катували: їм просвердлили ноги, з живих здерли шкіру, вирізали язики, розсікли черево, а потім відрубали голови.

Після цього злодіяння Тиридат, втративши людську подобу та ставши схожим на вепра, почав біснуватися; стали біснуватими і його однодумці. Але Бог не хоче смерті грішника. І ось, царській сестрі явився уві сні деякий славний муж та повідомив, що Тиридат не зцілиться, якщо не буде виведений з рову Григорій.

Тоді Григорія вивели з рову і просили, щоб він умолив Бога про зцілення царя, воєначальників та війська. Григорій же зібрав тіла мучениць і, повелівши спорудити церкву, поклав в ній тіла святих дів. Потім він сказав Тиридату молитися мученицям, і цар, послухавшись його, був зцілений разом зі своїми прибічниками. Невдовзі вся Вірменія навернулася до Христа, і Григорій був поставлений в ній єпископом.

Спорудивши багато храмів та все як слід упорядкувавши, він віддалився в пустелю, де закінчив своє земне життя. Тиридат же став жити доброчесно та стримано, через що уподібнювався до монахів. Так Вірменія, увірувавши в Христа, процвітала чеснотами та прославляла Пресвяту Трійцю, Якій слава навіки. Амінь.

Добавить комментарий