15 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Андрія Юродивого

Блаженний Андрій жив у Константинополі в другій половині ІХ – першій половині Х ст. Він мав слов’янське походження. В юному віці його продали в рабство деякому чоловіку на ім’я Феогност. За добру вдачу Феогност полюбив отрока і віддав його вчитися Святого Письма.

Одного разу вночі, коли Андрій молився, диявол став сильно стукати в двері його кімнати. Юнак злякався, ліг у ліжко і заснув. Тоді йому було видіння. Андрію здалося, що він перебуває на великій площі. З одного боку площі стояло безліч ефіопів, а з другого – святих мужів у білому одязі. Серед ефіопів був чорний велетень.

Вони пропонували вступити з ним у боротьбу комусь зі святих мужів. Андрію було цікаво, хто буде боротися з таким страшним противником. В цей час він побачив світлого юнака, який спустився згори і тримав у руках три прекрасних вінці. Блаженному захотілося отримати хоча б один вінець і він запитав у юнака, чи можна їх купити.

Юнак відповів, що такі вінці отримують ті, хто перемагає у боротьбі з ефіопами. Тоді Андрій вирішив битися з ефіопом і, навчений світлим юнаком, переміг його. Святі мужі святкували його перемогу. А прекрасний юнак віддав Андрію вінці і повелів йому вступити на подвиг юродства. З того часу блаженний став Христа ради юродивим.

Вдень він удавав з себе безумного, а вночі молився Богу. Господар Андрія декілька місяців тримав його при собі, а потім відпустив на свободу.

Одягнений в лахміття, блаженний бігав по вулицях Константинополя. Йому доводилося терпіти насмішки і побої. Люди проганяли його від себе. Він голодував, пікся на сонці, мерзнув від холоду, і не було для нього ніде притулку.

Коли Андрію хотілось заснути, він шукав сміття, де лежали собаки. Але і вони не приймали його. Деякі кусали святого, а інші тікали від нього.

Якось в Константинополі померла деяка знатна і благочестива дівчина. Її багато вбрали і поховали на кладовищі для бідних, як вона заповіла. Один гробокопач стежив за тим, де поховають дівицю.

Він розкопував могили і знімав одяг з мерців. Блаженний Андрій побачив того чоловіка і попередив його, що він більше не побачить сонця, якщо здійснить свій намір. Однак гробокопач не звернув уваги на слова святого і розрив могилу. Він зняв з померлої верхній одяг та прикраси.

Після того задумав зняти і сорочку. Коли він це зробив, дівчина підняла праву руку і вдарила його по обличчю. Потім вона одягнулася і знов спочила з миром. А гробокопач осліп і став просити милостиню.

Одного разу несли на погребіння багатого за життя покійника. Андрій в той час ішов назустріч і зупинився. Своїми прозорливими очима він побачив безліч бісів. Вони посипали попелом оточуючих мерця і дуже веселилися. Від тіла покійника поширювався жахливий сморід.

Потім в образі прекрасного юнака Андрій побачив Ангела. Він йшов і гірко плакав. Андрій подумав, що це родич померлого, і запитав про причину його плачу. Юнак сказав блаженному, що він – Ангел-охоронець покійного, і розказав святому гріхи мерця. Прохожі говорили, що юродивий розмовляє зі стіною, штовхали та відганяли його. Андрій же пішов у відлюдне місце і гірко плакав через погибель людської душі.

Блаженний так угодив Богу, що удостоївся ще за життя побувати в раю. Якось випала сувора зима. Протягом двох тижнів був сильний мороз. Бідняки помирали від голоду та холоду. Андрій також ліг у закутку і став замерзати. Він подумав, що прийшов його кінець, і став молити Бога прийняти його душу.

В цей час блаженний побачив прекрасного юнака з квітучою гілкою в руках. Юнак доторкнувся нею до обличчя Андрія, і він заснув на два тижні. Святий бачив себе в прекрасному раю одягненим в світле вбрання. Тут він ходив райськими садами і насолоджувався несказанною красою, співом птахів та ароматом, що йшов від гілок дерев.

Потім святий представ перед Владикою Христом і поклонився пресвітлому Престолу Його Слави. Господь сказав блаженному три Божественних слова. Від них святий відчув несказанні любов та радість. Пізніше святий знову солодко заснув і прокинувся на тому ж місці в закутку. Андрій розповів видіння своєму другу Никифору і попросив його зберігати почуте в таємниці, допоки він не покине цей світ.

У Влахернській церкві під час молитви блаженний сподобився побачити Пресвяту Діву. Вона явилася у повітрі оточена безліччю Ангелів та святих. Богородиця молилася за людей і покривала їх Своїм чесним омофором.

У 66-річному віці близько 936 р. блаженний Андрій переселився у вічні обителі. Тепер він радіє з Ангелами та славить Пресвяту Трійцю.

затеял стройку? прорабам каталог тут:

Добавить комментарий