18 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучениці Харитини

Свята мучениця Харитина постраждала під час царювання Діоклетіана в місті Амісії, в Понті, на південному березі Чорного моря. В дитинстві вона осиротіла, і її взяв на виховання деякий благочестивий чоловік Клавдій.

Він був багатим та благородним. Харитину Клавдій любив та виховував як рідну дочку. Вона виросла дуже гарною, а крім того була цнотливою, смиренною, слухняною та розумною. Дівчина всім серцем полюбила Христа і вирішила зберігати невинність.

Клавдій схвалив її намір і побудував для неї окреме житло. Харитина усамітнилася в ньому і стала служити Богу. Невдовзі до дівиці стали приходити відвідувачі, і вона повчала їх істинної віри та богоугодного життя.

Коли розпочалося гоніння на християн, підняте Діоклетіаном, про Харитину донесли градоначальнику Доміціану. Він послав воїнів схопити дівчину та привести її до нього. Клавдій зі сльозами став чинити опір воїнам.

Він міцно тримав Харитину і не віддавав її. Тоді дівчина попросила свого господаря відпустити її і радіти, що вона постраждає за Христа. Воїни ж силоміць вирвали святу з рук Клавдія і привели до Доміціана. Свята діва в цей час молила Бога про допомогу.

Градоначальник запитав Харитину, чи вона та християнка, що зваблює людей і навертає їх до нечестивої віри. Дівчина відповіла, що вона дійсно християнка, але людей не спокушає, а приводить до Істинного Бога. Доміціан розгнівався і повелів немилосердно бити святу. Після цього Харитину із залізним обручем на шиї відправили до правителя області.

Нечестивий суддя став схиляти дівчину до жертвоприношення язичницьким богам. Але вона сказала йому, що не можливо змінити її бажання постраждати за Небесного Жениха. Тоді мучитель повелів обстригти Харитині волосся. Однак воно одразу ж виросло ще кращим і довшим.

Потім за наказом судді на голову мучениці насипали жару, після чого рану полили сумішшю оцту та жовчі. Від цього Харитина сильно постраждала і молила Бога укріпити її в стражданнях. Потім святій прокололи соски розжареними залізними прутами і палили ребра свічками. Згодом прив’язали до шиї великий камінь і кинули її в море.

Тут сталося чудо: камінь відв’язався, і Харитина пішла по воді, як по суші, на берег. Вона прийшла до мучителя і сказала йому подивитися на силу Христа та увірувати в Нього. Мучитель же подумав, що Харитина – чаклунка. Він повелів прив’язати її до колеса, під яке насипали жару та поклали різні залізні предмети, мечі та ножі.

Слуги мали обертати колесо, щоб святу ранили гострі знаряддя та обпалювало вугілля. Однак, як вони не старалися, колесо не оберталося. За Божим повелінням Ангел охороняв мученицю. Розгніваний суддя наказав вирвати святій всі нігті та вибити зуби. Проте мучениця і це катування перенесла мужньо.

Тоді лукавий мучитель вирішив осквернити Харитину. Він скликав багатьох розпусних чоловіків, аби вони позбавили дівицю невинності. Свята ж сказала судді, що Господь з нею і вона відійде до Нього незайманою. Після цього вона стала молити Бога про порятунок. І коли нечестивці вже хотіли звершити насилля, Харитина, чиста тілом і непорочна душею, переселилася в Небесні Обителі.

За наказом судді тіло святої поклали в мішок і, насипавши в нього піску, потопили у морі. Через три дні неушкоджені мощі Харитини були винесені хвилями на берег. Клавдій, названий батько мучениці, взяв чесні мощі та похоронив їх належним чином. Він водночас і плакав, і радів, прославляючи Христа Бога, Якому слава навіки. Амінь.

Добавить комментарий