20 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучеників Сергія і Вакха

Святі Сергій та Вакх походили з Риму і були вельможами та найбільш довіреними особами імператора Максиміана. Цар поважав і любив їх. Вони сповідували християнську віру і служили Христу потай, бо боялися гніву Максиміана, який ненавидів християн.

Згодом дехто із заздрості до їхньої честі і слави доніс царю, що Сергій та Вакх не поклоняються ідолам та вірують у Христа. Цар не хотів вірити обмовникам і вирішив переконатися в цьому на ділі. Він влаштував свято в честь язичницьких богів і пішов у супроводі вельмож, воїнів та слуг в храм Зевса для жертвоприношення. Максиміан увійшов в капище і стежив, чи увійдуть в нього Сергій та Вакх.

Однак вони залишилися назовні. Тоді цар повелів увести їх в храм силоміць, після чого примушував святих принести жертву ідолам. Сергій і Вакх відмовилися це зробити і сповідали себе християнами.

Цар розгнівався на святих, наказав позбавити їх знаків високого сану та водити містом в жіночому спідньому вбранні. Після цього Максиміан покликав Сергія та Вакха до себе і став лагідно вмовляти їх повернутися до шанування язичницьких богів. При цьому він сказав святим, що у разі непокори змушений буде катувати їх за зневажання його богів. Однак святі не зважали на його вмовляння та продовжували сповідувати Христа.

Тоді Максиміан вирішив відправити їх до ігемона Антиоха, що правив східними провінціями Римської імперії. Антиох люто переслідував християн і відрізнявся дуже жорстоким характером. Свій високий сан він отримав завдяки клопотанню за нього перед царем Сергія та Вакха.
Коли святих вели до Антиоха, однієї ночі їм явився Ангел Господній і укріпив їх на подвиг. Сергій та Вакх невимовно зраділи і прославили Бога за таку Його милість.

Ігемон Антиох в той час знаходився в місті Варваліссо в Месопотамії. Воїни привели до нього Сергія та Вакха і віддали йому царську грамоту. В ній цар наказував Антиоху катувати святих і умертвити їх у разі відмови поклонятися ідолам та помилувати їх, якщо вони повернуться до ідолопоклонства.

Ігемон став облесливими словами говорити зі святими. Він називав їх своїми благодійниками, що виклопотали йому високий сан. Вмовляв їх не спричиняти собі зла і виконати царське повеління. Однак святі залишалися непохитними у вірі.

Тоді Антиох повелів ув’язнити Сергія, а Вакха жорстоко бити. Коли били святого, кров його лилася рікою і м’язи відділялися від кісток. Під час цього катування Вакх відійшов у Небесні Обителі. Тіло його кинули за містом на поживу звірам та птахам. Християни, які переховувалися від мучителів, поховали його в деякій печері.

Святий Сергій почув про мученицьку смерть друга і сумував через розлуку з ним. Однієї ночі йому явився уві сні Вакх і повідав про винагороду приготовану для них на Небесах. Сергій звеселився і став звеличувати Господа.

Невдовзі Антиох відправився у місто Суру і взяв з собою Сергія. Тут він знову став вмовляти святого поклонитися богам і обіцяв йому повернення сану. Однак Сергій сказав Антиоху, що він шукає не тимчасової слави, а вічної. Святий обіцяв ігемону виклопотати для нього блага у Царя Небесного, якщо він відречеться від несправжніх богів і поклониться Істинному Богу.

Після цього Антиох повелів взути Сергія в залізні чоботи, всередину яких були набиті довгі цвяхи, і гнати його перед своєю колісницею в місто Тетрапіргій. В цьому місті святого кинули в темницю. Тут уночі йому явився Ангел Господній і зцілив його рани. На другий день Сергій зі здоровими ногами представ перед ігемоном. Антиох дуже здивувався і назвав святого волхвом.

Потім святого повели в тих самих чоботах в місто Розафу. Ігемон після чергової відмови Сергія від поклоніння богам засудив його на смерть. Святого вивели за місто і усікли мечем. Тіло мученика християни поховали на місці його кончини.

Згодом віруючі міста Сури захотіли потай забрати мощі мученика і перенести в своє місто. Коли вони наблизилися до місця поховання святого, раптом над його гробом з’явився вогненний стовп, що досягав до Неба. Вони злякалися і зрозуміли, що святий не бажає перенесення його мощей. Жителі Сури спорудили на тому місці кам’яну гробницю.

З часом в Розафі був зведений храм в честь святого Сергія. Туди урочисто були перенесені його чесні мощі. На місці поховання святого і в цьому храмі звершувалося багато чудес. Крім того, щороку в день пам’яті Сергія на місці його кончини збиралися звірі з довколишніх пустель. Вони обходили те місце і після того поверталися в пустелю.

Добавить комментарий