Святі Андронік та Афанасія проживали в Антиохії, були одруженими і мали двох дітей – сина Іоанна та дочку Марію. Вони проводили богоугодне життя і після народження дочки припинили плотські стосунки. Андронік був золотарем, і багатство їхнє зростало. Свої статки подружжя ділило на три частини: одну віддавало бідним, за рахунок другої прикрашало церкви, а третю використовувало на домашні потреби.
Коли минуло двадцять років їхнього подружнього життя, раптом в один день померли їхні діти. Іоанну було тоді одинадцять років, а Марії – десять. Дітей поховали за містом в церкві святого мученика Іуліана, де почивали їхні предки.
Афанасія ж не могла утішитися і гірко плакала через втрату дітей. Вона не хотіла виходити з церкви і сиділа біля їхньої могили. Тут опівночі їй явився в образі монаха мученик Іуліан і запитав, чому вона не залишає в спокої тих, хто тут почиває. Тоді Афанасія розказала йому про кончину своїх дітей. Іуліан же сказав, що їй корисніше було би плакати через свої гріхи, і повідав, що померлі діти живляться у Христа небесними благами.
Афанасію обрадували ці слова, і вона захотіла продовжити розмову з монахом. Однак, коли оглянулася, його не побачила. Вона шукала монаха по усій церкві, та не знайшла. А потім сторож, що охороняв церковні двері, сказав їй, що в церкву ніхто не заходив. Тоді Афанасія зрозуміла, що їй було видіння, повернулася додому і розповіла про це Андроніку.
Невдовзі Андронік та Афанасія вирішили покинути мирське життя і прийняти чернечий постриг. Вони покликали до себе батька Афанасії і сказали йому, що йдуть в Ієрусалим поклонитися Святим місцям. Вони просили його, якщо з ними щось станеться на шляху, роздати їхнє майно бідним, а з будинку зробити лікарню для бідних та притулок для мандрівників.
Після цього подружжя покинуло свій дім. Вони побували в Ієрусалимі і потім відправилися в Олександрію на поклоніння мощам мученика Міни. По дорозі Андронік захотів побувати в Скиту (місцевість в пустелі на відстані 26–30 верст від Нітрійської гори, де подвизалися єгипетські пустинники).
Андронік сказав Афанасії почекати його, бо жінкам не можна відвідувати Скит. Афанасія ж стала плакати і сказала, що Андронік буде відповідати перед святим мучеником Міною, якщо не віддасть її в жіночий монастир і покине. Тоді Андронік пообіцяв Афанасії виконати її бажання і відправився в Скит.
В Скиту Андронік отримав благословіння від багатьох отців і зустрівся з преподобним Даниїлом. Він розказав старцю про себе і про свою дружину. Тоді преподбний сказав Андроніку прийти до нього уночі разом з дружиною. Коли була приведена до Даниїла Афанасія, старець благословив їх і дав їм лист, щоб Афанасію прийняли в жіночий монастир Тавенніссиотів у Фіваїді (Південному Єгипті).
Після цього Андронік залишив Афанасію в згаданому монастирі, де вона прийняла постриг. Сам же повернувся до старця Даниїла і в чернечому чині став подвизатися в окремій келії.
Через дванадцять років Андронік з дозволу Даниїла відправився в Ієрусалим на поклоніння.
Дорогою він зустрівся зі своєю дружиною Афанасією. Вона була одягнена в чоловіче вбрання. Обличчя її стало дуже худим і шкіра почорніла. Андронік не впізнав її. Афанасія ж назвала себе Афанасієм і сказала, що теж іде поклонитися Святим місцям. Тоді Андронік запропонував їй йти разом. Вона погодилася, але при умові, що вони не будуть розмовляти.
Коли Андронік та Афанасія поклонилися Святим місцям в Ієрусалимі, то пішли в Олександрію до мощей святого мученика Міни. Тут Афанасія запитала в Андроніка, чи не хоче він жити разом з нею в одній келії. Він погодився, але при умові, що старець Даниїл дозволить йому. Афанасія ж знову сказала, що вони мають перебувати в безмовності.
Преподобний Даниїл дозволив Андроніку подвизатися з Афанасією в одній келії. І вони разом прожили в трудах та молитві ще дванадцять років. Даниїл часто відвідував та повчав їх.
Настав час Афанасії покинути це тимчасове життя. У неї був сильний жар, і Андронік покликав преподобного Даниїла.
Коли старець прийшов, Афанасія заплакала. Він же сказав, що слід радіти, а не плакати. Афанасія відповіла, що плаче не через себе, а через Андроніка. Потім вона попросила Даниїла після її кончини взяти лист, який лежить під її головою, прочитати самому і дати прочитати Андроніку. Після того Афанасія причастилася Святих Тайн і з миром спочила. Коли братія готувала її тіло до погребіння, то всі дізналися, що вона – жінка.
Даниїл знайшов лист, прочитав і передав його Андроніку. З листа Андронік довідався, що Афанасія – його дружина.
Через сім днів відійшов до Господа і Андронік. Його тіло поховали поруч з тілом його дружини. Кончина святих наступила в першій половині V ст.
