23 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті преподобного Феофіла

Преподобний Феофіл народився неподалік від болгарського міста Тивериополя. У трьохрічному віці він прийняв Святе Хрещення. Батьки його були благочестивими людьми. Якось вони відвідали разом з сином на Селентійській горі преподобного отця Стефана.

Від нього вони почули повчання та отримали благословіння. Відтоді Феофіл став успішно вивчати Божественні книги. Отрок зростав добрим та сумирним.

Коли Феофілу було тринадцять років і він перебував у своєму місті, йому явився святий Стефан. Цей отець сказав Феофілу, що він відступив від Господа, Який говорить: «Візьми хрест свій і йди за Мною». Тоді Феофіл пішов слідом за Стефаном і дійшов до монастиря. Тут преподобний Стефан став невидимим.

Про це явлення Феофіл розказав самому преподобному отцю. Стефан здивувався тому, як Господь привів отрока в їхню обитель, і взяв Феофіла до себе. Тут Феофіл навчився проводити чернече життя та поститися. Через три роки Стефан передав отрока ігумену лаври, і той постриг його в монахи. Феофіл сяяв чеснотами та уподібнювався своїм життям до Ангелів.

Батьки Феофіла не знали, де їхній син, і сильно тужили за ним. Лише через декілька років їм стало відомо, що Феофіл перебуває в лаврі. Тоді вони прийшли до ігумена і стали просити показати їм сина. Він довго відмовлявся, але потім погодився. Коли батьки побачили, що їхній син став монахом, то ще більше опечалилися.

Вони почали благати ігумена відпустити їхнього сина з іншими монахами та обіцяли створити монастир за власний рахунок. Ігумен не хотів послухатися їхнього прохання, але мольби їхні були неустанними. Тоді він попросив братію молитися, щоб Бог відкрив їм Свою волю щодо молодого монаха.

На третій день після цього в храмі пролунав Голос, який повелівав відпустити Феофіла.
Невдовзі батьки святого виконали свою обіцянку і створили монастир. Скоро тут зібралася численна братія.

Феофіл вирізнявся з-поміж інших чеснотами та звершував добрі справи.
Через багато років нечестивий імператор Лев Ісаврянин (царював у 714 – 741 рр.) підняв іконоборче гоніння. Він та його прибічники знищували чесні ікони і мощі святих, а правовірних християн катували та вбивали.

Преподобний же Феофіл повчав усіх шанувати святі ікони. Згодом він був схоплений і приведений до царя. За непокору царському повелінню відмовитися від шанування ікон Феофіла били воловими жилами. Потім його, як злочинця, зі зв’язаними позаду руками водили по місту, при цьому глумилися з нього.

В цей час до преподобного приєднався воїн Лонгін. Він викривав царя та повчав шанувати чесні ікони. За це Лонгіна розпростерли на землі і на його голові спалили багато ікон. Після цього Феофіла хрестоподібно розіп’яли на двох стовпах і били сухими жилами. При цьому звіроподібний цар і сам довго бив святого.

Потім Феофіла взули в розжарені залізні чоботи і гнали по дорозі. Преподобний з мужністю терпів страждання.

Деякий царський сановник був здивований терпінням святого і забрав його з рук катів. Він запитав у преподобного, хто з них безумний: вони, що не поклоняються іконам, чи він, що терпить тяжкі страждання за шанування образу Божого.

Тоді Феофіл на основі Божественного Писання пояснив сановнику хибність іконоборства. Після цього сановник сказав, що спробує переконати царя повернутися до шанування ікон, і відпустив святого в його келію.

Феофіл жалкував, що не отримав мученицького вінця, і радів ранам, отриманим за Істинну віру. Він пішов у свій монастир і жив там до своєї кончини, про яку дізнався заздалегідь. Перед тим, як відійти до Господа, Феофіл склав бесіди для своїх духовних чад, а потім з миром спочив.

Добавить комментарий