26 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучеників Карпа, Папіли, Агафодора і Агафоніки

Святі мученика Карп та Папіла були родом з Пергаму (столиці колишнього Пергамського царства, що розташовувалася в північно-західній частині Малої Азії). Карп служив Господу в сані єпископа міста Фіатіри (в Лідії), а Папіла був рукопокладений Карпом в диякона.

Ці святі мужі проповідували Слово Боже язичникам і багатьох навернули до Христа. Про це було донесено нечестивому імператору Декію, що царював у 249 – 252 рр. Декій розгнівався і послав у Фіатіру свого радника Валерія.

Тут Валерій повелів зібратися усьому народу для принесення жертв язичницьким богам. Карп та Папіла не прийшли на жертвоприношення і були приведені до Валерія проти волі. Мучитель став схиляти святих до ідолопоклонства, але святі виявилися непохитними.

Коли вони говорили, що їм не слід прогнівляти Бога і бути невдячними за Його благодіяння, раптом стався землетрус. Під час нього впали і розбилися всі ідоли. Однак Валерій був осліплений злобою і навіть після такого чуда не покинув свого нечестя.

Він наказав одягнути на шиї мучеників залізні ланцюги і водити їх нагими по місту. І мужі, що були достойними шани і хвали, терпіли ганьбу та насмішки.

Коли і після цього Валерій не зміг лестощами переконати святих відступити від Христа, то повелів прив’язати їх до коней та гнати в Сардіс (місто в західній частині Малої Азії на південь від Пергама та Фіатіри).

Карп та Папіла не встигали бігти за кіньми, вони впали на землю, і коні тягнули їх по землі. Від цього мученики сильно постраждали. За святими весь час слідував їхній вірний раб Агафодор. В Сардісі мученики майже всю ніч молилися Богу.

Коли вони трохи заснули, їм явилися Ангели і утішили їх. Прокинулися святі радісними і сповненими бажання постраждати за Христа.

Коли Валерій прибув у Сардіс і зрозумів, що не зможе відвернути святих від їхньої віри, то повелів взяти їх під варту. Агафодора ж він наказав жорстоко бити воловими жилами. І святого били так нещадно, що м’язи відпадали від кісток і оголювалися нутрощі. Під час цього страждання мученик відійшов до Господа. Віруючі забрали та потай поховали його тіло.

Після цього мучитель повелів вдруге прив’язати Карпа та Папілу до коней і гнати назад у Пергам. Від цього святі знову тяжко постраждали. В Пергамі їх ув’язнили в темниці, де вони всю ніч молилися Богу. Тут їм явився Ангел Господній і зцілив їхні рани.

Коли наступного ранку мученики предстали перед Валерієм, він приписав їх чудесне зцілення чаклунству і вирішив погнати святих у більш далеку путь. Під час дороги мучитель зупинився і знову став схиляти Карпа до ідолопоклонства.

Однак мученик був непохитним, і Валерій повелів бити його терновими різками. Коли святого били, його плоть шматками падала на землю. Після цього тіло Карпа обпалювали свічками і посипали його рани сіллю. Під час такого страждання святий раптом посміхнувся. В цей час йому явився Господь, оточений Ангельськими чинами. Потім мученика кинули в темницю.

Коли на суд привели Папілу, Валерій запитав у нього про рід його занять. Папіла повідомив, що лікує людей силою Божою. Мучитель тоді сказав, що не може бути іншого правильного лікування, окрім того, яке викладене Галеном та Гіппократом. Папіла ж відповів, що учні цих лікарів можуть вилікувати хворого тільки тоді, коли на те буде воля Божа.

В цей час біля Валерія сидів сліпий на одне око радник, і мученик запропонував, щоб його спробували зцілити силою язичницьких богів. При цьому святий повідомив, що Христос може зробити око радника зрячим.

Цілий день язичницькі жерці молилися своїм богам, але хворого не зцілили. Тоді Папіла призвав Ім’я Христове, доторкнувся до сліпого ока, осінив його хресним знаменням і повернув раднику зір. Через це чудо радник і разом з ним безліч народу увірували в Христа. Валерій же залишився духовно сліпим і повелів бити Папілу. Після цього святому обпалювали боки і кидали в нього камінням. Однак камінці не шкодили мученику, а ранили тих, хто їх кидав.

Потім святих тимчасово відпустили, щоб вони знесилилися від ран. Однак Господь зцілив їх, і вони предстали перед мучителем повністю здоровими. Валерій розлютився і наказав тягнути святих по гострих черепках та цвяхах, розсипаних по землі, але черепки і цвяхи раптом зникли.

Потім Карпу та Папілі різали боки бритвами, випускали на них диких звірів, тримали мучеників три дні в рові, наповненому вапном, примушували їх бігати в залізних чоботах зі цвяхами всередині, але нічим не могли перемогти святих.

Тоді Карпа, Папілу і сестру Папіли Агафоніку, що теж хотіла померти за Христа, кинули в розжарену піч. Однак раптом пішов сильний дощ, і піч остигла; мученики ж нітрохи не постраждали. Зрештою святі Карп, Папіла та Агафоніка були усічені мечем. Їхні чесні останки поховали віруючі, прославляючи дивного в святих Своїх Бога.

Добавить комментарий