30 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святого Андрія Критського

Коли в Церкві Христовій воцарився мир і процвітало благочестя, диявол підняв гоніння на святі ікони. Деякі християни стали заперечувати шанування образу Божого і називали ікони ідолами.

Послідовником цієї єресі став імператор Лев Ісаврянин (716 – 741 рр.), а після нього і його син Константин Копронім (741 – 775 рр.). Назва Копронім в грецькій мові походить від слова гній, оскільки цей імператор під час свого Хрещення осквернив гноєм купіль.

Нечестивий цар видав повеління знищувати ікони, а прихильників шанування ікон катувати та вбивати. Гоніння Копроніма, підняте на православних, за своєю жорстокістю та обсягами нагадує найбільше гоніння на християн, що було за царювання язичника Діоклетіана.

В цей час на острові Криті проживав богобоязний муж на ім’я Андрій. Він покинув все мирське і присвятив себе Богу. Преподобний багатьох наставляв на шлях спасіння і приводив до богоугодного життя. Коли Андрій почув про поширення іконоборчої єресі та гоніння на християн, то відправився в Царгород. Тут він безстрашно повчав народ шанувати святі ікони і до смерті стояти за істинну віру.

Коли святий побачив, як люто катують православних, то відправився в церкву мученика Маманта, де тоді перебував цар. Тут Андрій став викривати царя в його єресі та жорстокості. Коли цар почув слова святого, то не дав йому договорити і повелів одразу схопити його. Царські слуги кинули преподобного на землю і почали бити та топтати його. Цар з удаваним милосердям наказав припинити бити святого, вийшов з церкви і тут став говорити з ним.

Андрій повідомив Копроніму, що прибув, аби навернути його до істини або щоб померти за святі ікони. Цар же сказав, що безумство віддавати честь каменю, дереву та фарбам. Преподобний відповів, що безчестя, яке спричиняється іконі, переходить на Того, Хто на ній зображений; адже і тлінні царі, що подібні до праху, хочуть бути в пошані через свої зображення.

Після цього Андрій хотів пояснити, як Бог заповідав через Мойсея шанувати образи, але розлючений цар повелів бити його. Коли святого нещадно побили, Копронім став схиляти його до свого нечестя. Андрій же сказав царю, що краще би він правив народом і займався військовою діяльністю, аніж безбожно переслідував православних.

Після цього, за повелінням царя, Андрія стали бити ще більш жорстоко, через що кров текла з його ран і обагряла землю. Деякі оточуючі хотіли догодити Копроніму і камінням розбили святому уста та поламали ребра. Потім святого кинули в темницю. Тут він повчав віруючих, які відвідували його.

Згодом мученика знову вивели на катування і били так жорстоко, що його тіло роздроблялося. Потім святого за ноги потягнули на місце страти злодіїв, де його за повелінням Копроніма мали умертвити. Коли Андрія тягнули через місто, один торговець рибою на торговій площі розсік ножем мученику ногу.

Це була остання мука, якої зазнав святий, бо від болю одразу скінчався. Останки мученика кинули в прірву, в яку скидали тіла злодіїв. Тут мощі святого знаходилися більше 12 тижнів. За Божим повелінням сюди зійшлися з різних країв біснуваті.

Вони витягнули тіло Андрія, поклали на чесному місці і одразу звільнилися від нечистих духів. Біля гробу святого зцілилося багато недужних. Кончина мученика наступила в 767 р.

Добавить комментарий