2 жовтня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Артемія Веркольського

В 1532 р. в Двінському краї в селі Верколі неподалік від поселення Кевроли у благочестивого подружжя Косми та Аполлінарії народився хлопчик. У Святому Хрещенні дитя було назване Артемієм. Хлопчик ріс слухняним, богобоязним, тихим і лагідним та старанно допомагав своїм батькам.

Якось у 12-річному віці Артемій працював з батьком в полі. Раптом здійнялася страшна буря і почалася злива. Отрок сильно злякався. Зненацька над головою Артемія пролунав удар грому, і хлопчик впав на землю мертвим.

Мешканці села Верколи вирішили, що отрока спостигла раптова смерть за якісь його таємні гріхи. Вони не відспівали Артемія і залишили його тіло в сосновому лісі. Поверх землі на останки отрока поклали хворост та берест і довкола них зробили дерев’яну огорожу.

Коли влітку 1577 р. дяк Агафонік збирав у лісі гриби, то побачив світло над місцем спочивання святого. Він пішов туди і знайшов нетлінні мощі Артемія, про що повідомив односельцям. Селяни без почестей забрали тіло отрока і помістили на паперті церкви св. Ніколая Чудотворця. Тут вони прикрили чесні мощі тим самим берестом, яким вони були прикриті в лісі.

Невдовзі від мощей святого почали подаватися зцілення. Так, в тому ж 1577 р. в Двінському краї розповсюдилася пропасниця. Від неї помирала велика кількість людей, особливо жінок та дітей. У жителя села Верколи Каллініка захворів син. Цей чоловік взяв трохи бересту від мощей святого і причепив його біля хрестика на грудях сина. Після цього хлопчик одужав.

Коли односельці дізналися про це, то прийшли в церкву і стали співати молебні та поминати святого отрока. З Божої милості пропасниця у Двінському краї невдовзі припинилася.

Згодом по молитвах святого Артемія отримав зцілення селянин Павло, у якого настільки була викривлена шия, що лице його повернулося назад і очі зімкнулися. Після цього чуда жителі села зробили прибудову до церкви. Сюди в 1584 р. були перенесені мощі святого, від яких продовжували звершуватися чудеса.

За повелінням священиків Іоанна та Фоми було написано кілька ікон праведного Артемія на дошках з його старої гробниці. Стружку з цих дощок священик Іоанн ретельно зібрав. Віруючі ж брали її та отримували зцілення.

В 1601 р. чоловік на ім’я Панкратій привіз одну із згаданих ікон у Великий Устюг. Тут від цієї ікони зцілилося багато болящих.

6-го грудня 1619 р., за повелінням Новгородського митрополита Макарія, мощі праведного Артемія були перенесені в саму церкву.

Через деякий час по молитві Артемія отримав зцілення очей житель м. Холмогори Іларіон Артемієв. Коли Іларіон ревно помолився святому, то одразу прозрів і побачив його у видінні. Артемій сказав Іларіону, що його зцілює Христос, і повелів поклонитися у Верколі його гробу та розповісти про своє зцілення священику та селянам.

Патрикій Ігнатьєв, житель села Ківокур’я Устюзького повіту, страждав грижею. Він помолився святому Артемію, пообіцяв поклонитися його мощам і отримав зцілення. Однак селянин забув про свою обітницю і до гробу святого не поїхав.

Минуло кілька років, хвороба повернулася і стала ще більше мучити Патрикія. Тоді селянин знову помолився святому, дав таку ж обіцянку, як і першого разу, і знову отримав зцілення, але гроб святого так і не відвідав.

Тоді напала на того чоловіка сильна печаль, і очі його осліпли. Він згадав про свою обітницю, розкаявся та пообіцяв виконати її. І Артемій втретє зцілив хворого. Після цього Патрикій поспішно прибув у Верколу, поклонився мощам святого і привселюдно сповідав свій гріх.

В 1636 р. у Верколі зупинявся Афанасій Пашков, що направлявся в Кевролу, куди був призначений воєводою. Цей чоловік не поклонився мощам Артемія і поїхав далі. В Кевролі тяжко занедужав його син і наближався до смерті.

Тоді Афанасій згадав, що не відвідав гробу святого, і повернувся у Верколу разом з сином. Тут по молитві святого отрок зцілився. Після цього Афанасій спорудив церкву в честь мученика Артемія на місці знайдення мощей святого праведного отрока.

Невдовзі сталася пожежа і згоріла церква у Верколі. Обгорілі мощі Артемія положили в нову раку, а над ними спорудили каплицю.

Згодом святий врятував від потоплення Сімеона Казарінова та його товаришів, які подорожували Північним Льодовитим океаном. Коли здійнялася сильна буря і не було надії на спасіння, ці люди стали молити Бога та святого Артемія про порятунок. Їхня молитва була почута, і море стихло.

В 1648 р. цар Олексій Михайлович прислав в Кевролу грамоту. Він наказував помістити мощі Артемія в нову раку і дозволяв будівництво монастиря на місці знайдення мощей святого. Невдовзі згідно з бажанням царя був заснований монастир, і мощі святого помістили в церкві, спорудженій Афанасієм Пашковим. В 1793 р. в монастирі спорудили кам’яний храм в ім’я праведного Артемія, де поклали його чесні мощі.

Добавить комментарий