4 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святих Феодора і Павла

Під час княжіння Великого князя Димитрія Іоанновича Донського (1363 –1389 рр.) та Ростовського князя Костянтина Васильовича (1331 –1365 рр.) за 17 верст від Ростова в дрімучому лісі поселився монах Феодор.

Він прийшов з Новгородських земель, але звідки він родом і де прийняв постриг невідомо. Феодор зробив собі житло з гілок, а на дереві біля дороги почепив козуб. Люди зрозуміли, що неподалік живе пустинник, і почали класти в козуб овочі, хліб та іншу милостиню. Феодор ділився пожертвуваннями з бідними, які стікалися до нього з різних поселень.

Невдовзі до Феодора приєднався монах Павло, і вони стали подвизатися в пустині разом.
Якось преподобний Сергій Радонезький прийшов в Ростов на поклоніння. Феодор і Павло дізналися про це і також відправилися в Ростов. Тут вони випросили в князя та єпископа дозвіл на спорудження церкви і монастиря в їхній пустині, а преподобного вмовили обрати місце для будівництва та благословити його.

Святий Сергій вказав монахам місце і благословив спорудити церкву в честь святих страстотерпців Бориса і Гліба. Він передрік розширення та процвітання Борисоглібської обителі в майбутньому.

Коли Феодор та Павло розчищали місце для будівництва, їм під час сну явилися святі Борис і Гліб. Страстотерпці сказали, що Господь та Богородиця не покинуть цього місця і що й вони самі будуть завжди допомагати їм та їхнім наступникам. Підбадьорені цим явленням, пустинники стали ще більше ревно трудитися над влаштуванням монастиря.

Невдовзі на допомогу Феодору і Павлу прийшли інші монахи та миряни. Згодом зібралася братія, і Феодор взяв на себе обов’язки ігумена.

Монастир зростав, і багато вельмож стали висловлювати бажання бути похованими в ньому. На помин своєї душі вони жертвували вотчини і села. Згодом була споруджена церква Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Багато трудився святий Феодор над влаштуванням обителі. Були побудовані храми та келії, придбані ниви та скот, і в монастирі працювало багато людей. Вже в похилому віці Феодор відправився шукати зручне місце для риболовлі. В цей час управління монастирем прийняв на себе Павло.

У Вологодському краю преподобний Феодор разом з двома учнями спорудив невелику церкву у місці, що називається Свята Лука. Однак місцеві жителі вигнали звідси святого. Згодом Феодор відправився до Білого озера і знайшов зручне місце для будівництва монастиря при усті річки Ковжі.

Володарем того місця був син Димитрія Донського Андрій Дмитрович. І святий Феодор відправився до цього князя в Москву з проханням віддати йому обране місце. Князь послухався святого і задовольнив його прохання.

Перш за все Феодор зайнявся будівництвом храму в честь Миколая Чудотворця, а потім спорудженням монастирських будівель. Довколишні жителі стали приходити до святого за благословенням і для прийняття чернечого постригу. Утворилася нова обитель.

В глибокій старості Феодор за Божим одкровенням дізнався про свою швидку кончину і повернувся в Борисоглібський монастир. Ігумен Павло та братія радо прийняли його. За розпорядженням Феодора новостворений монастир був приєднаний до Борисоглібського, і ігумен Павло керував ігуменом та братією нового монастиря.

Преподобний Феодор відійшов до Господа 22 жовтня 1409 р. Його тіло було з честю поховане братією. Святий Павло теж дожив до глибокої старості і з миром спочив.

Наступні Борисоглібські ігумени також ревно дбали про добробут обителі. Так, ігумен Феофіл займався спорудженням кам’яних будівель замість дерев’яних. 22 вересня 1524 р. була освячена кам’яна церква в ім’я святих Бориса і Гліба, а 7 жовтня 1527 р. – церква в честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Під час будівництва цих храмів сталося чудо. Вапна не вистачало. Його доводилося возити суднами здалеку. Ігумен Феофіл випросив у Великого князя Василя Івановича дозвіл на пошуки вапна в Ростовському та Переяславському повітах. При цьому він ревно молився Господу, Богородиці та святим страстотерпцям.

Якось, коли Феофіл задрімав під час молитви, йому явилися Борис та Гліб. Вони сказали ігумену не печалитися, бо скоро Богородиця дасть вапно і будівництво не припиниться. Так і сталося. Через три дні селянин з села Кочарка, що розташовувалося за сім верст від монастиря, приніс святому трохи камінців, які знайшов на полі.

Камінці обпалили та переконалися в тому, що це – вапно. І в тому місці виявилося вапна достатньо для будівництва всіх необхідних будівель.

Крім згаданих храмів, були побудовані довкола обителі кам’яні стіни з баштами та двома воротами. Над воротами звели дві церкви – в честь святого Сергія Радонезького та Стрітення Господнього.

Мощі преподобних Феодора і Павла почивають під спудом в храмі святих Бориса і Гліба. В цьому ж храмі знаходяться мощі святого Іринарха, який подвизався в обителі в кінці XVI на початку XVII ст.

Добавить комментарий