5 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті апостола Іакова

Апостол Іаков, брат Господній по плоті, не входив до складу 12-ти Апостолів, як Іаков Зеведеєв та Іаков Алфеєв, а був приєднаний до лику 70-ти апостолів. Він народився в подружжі святого праведного Іосифа-обручника та першої його дружини Саломії.

Іаков був назореєм, тобто з дитинства був посвячений Богу. Він зберігав невинність і вживав лише хліб та воду. Ночі святий проводив у молитві і спав зовсім мало.

Коли праведний Іосиф ділив землю між дітьми, народженими від Саломії, і хотів відокремити частину й Господу Іісусу Христу, сини стали перечити батьку. І тільки святий Іаков поділився своєю частиною з Іісусом та прийняв Його в спільне володіння. Він же супроводжував Пресвяту Діву з Немовлям Христом та свого батька Іосифа в Єгипет.

Коли Іісус Христос явив Себе Месією і став вчити народ про Царство Боже, Іаков увірував в Нього і став його учнем. Господь любив Іакова і явився йому після Свого Воскресіння. Про це згадує святий Апостол Павло в своєму 1-му Посланні до Коринфян в 15 главі.

Церковне передання говорить, що під час вільних страждань Господа Іісуса Христа Іаков переховувався в печері в долині Іосафатовій. Він дав обітницю не їсти до тих пір, допоки Христос не воскресне, і Господь явився йому в печері. В перші віки християнства ця печера була перетворена на храм.

Згодом апостол Іаков був обраний єпископом та предстоятелем Єрусалимської Церкви. Він першим склав чин Божественної Літургії. Крім того, апостол залишив після себе Соборне Послання до дванадцяти колін Ізраїлевих.

За доброчесне життя єпископа Іакова поважали не тільки віруючі в Христа, але й іудеї. Первосвященики дозволяли йому молитися в Святому Святих, і апостол часто підносив там свої молитви до Господа. Багато людей слухало проповіді Іакова і наверталося до Христа.

Коли первосвящеником Іудейським став Ананія, то він почав заздрити славі апостола. Ананія разом з книжниками та фарисеями задумав погубити його. Вони вирішили вмовити Іакова відвернути народ від Іісуса Христа, а у разі відмови домовилися вбити святого.

Коли на свято Пасхи зібралося в Єрусалим багато народу, книжники та фарисеї попросили Іакова піднятися на покрівлю храму і сказати людям, що Іісус Христос – не Син Божий. Вони вивели Іакова на дах храму і голосно запитали в нього, що він думає про Христа.

Єпископ голосно сповідав, що Іісус Христос добровільно перетерпів страждання на хресті, помер та воскрес із мертвих на третій день, а тепер сидить праворуч Бога Отця і має прийти судити людей.

Народ почув слова святого і став славити Сина Божого. Фарисеї ж та книжники зрозуміли свою помилку і сильно розлютилися. Вони скинули Іакова з покрівлі на землю та стали кричати, що і праведник звабився.

Апостол сильно вдарився при падінні і ледве зміг піднятися на коліна. Він молив Бога простити книжників та фарисеїв. Вони ж кидали в нього камінням. А один чоловік кинувся на Іакова і сильно вдарив його по голові білильним валиком.

Від цього мозок апостола витік на землю, і святий скінчався. Це сталося приблизно в 63 р. Тіло Іакова поховали біля храму на місці його кончини. Віруючі гірко оплакували смерть свого єпископа, що очолював Єрусалимську церкву протягом 30 років.

Добавить комментарий