15 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучеників Акіндіна та інших

Святі Акіндін, Пігасій та Анемподіст були християнами і служили при дворі Перського царя Сапора, що царював з 310 р. по 381 р. Цар ненавидів та убивав християн, через що ці придворні приховували свою віру.

З часом про них донесли Сапору, і він повелів привести їх до себе. Коли Акіндін, Пігасій та Анемподіст предстали перед царем, то безстрашно сповідали свою віру. Сапор розгнівався і повелів бити святих.

Мучеників били так довго і нещадно, що лише з Божою допомогою вони залишалися живими. При цьому святі не кричали і не втрачали сил. В цей час мучитель сильно злякався і впав з престолу. Оточуючі підняли його, і він ледве зміг прийти у себе.

Потім за наказом царя мучеників повішали і розвели під ними вогонь. Святі стали молити Бога про порятунок. І ось, Христос явився їм в людському образі. В цей час вогонь погас і рани мучеників зцілилися.

Сапор же, замість того, щоб увірувати в Істинного Бога, став хулити Його. Тоді мученики сказали, щоб оніміли вуста, що хулять Бога. І мучитель одразу став німим. Він з люттю почав знаками показувати оточуючим, щоб вони ув’язнили святих, але його ніхто не розумів.

Тоді Сапор здер з себе багряницю, кинув на землю і потоптав ногами. В цей час явилося багато Ангелів, і ті, хто бачив їх, увірували в Істинного Бога. Мучитель же, як безумний, став бити себе по обличчю. Акіндін пожалів його та помолився за нього Богу, і до царя одразу повернулася здатність говорити. Проте Сапор не хотів пізнати істину і приписав усе, що сталося, чаклунству.

Після цього мучеників довго палили на розжареному залізному ложі. Вони ж молили Бога укріпити їх в стражданнях і привести до істинної віри оточуючих їх людей. Раптом почувся з Неба Голос, який сказав святим, що їхні прохання будуть виконані.

Присутні, які сподобилися почути це, увірували в Істинного Бога. Святі стали молитися за новонавернених. Зненацька почалася гроза і полив сильний дощ, через що нечестиві повтікали. Тоді мученики сказали віруючим, що через цей дощ вони прийняли Святе Хрещення. В цей час Ангели сходили з Неба і одягали в біле вбрання новонавернених християн. Дощ погасив вогонь, і ложе вистигло. Мученики встали з нього здоровими, але з чорними тілами.

Сапор знову покликав до себе святих і сказав, що позбавить їх життя, якщо вони не поклоняться богам. Мученики ж відповіли, що не відречуться від Єдиного Бога. Тоді цар повідомив, що він теж вірує в одного бога – Зевса, і відправився разом з святими в язичницький храм.

Коли мученики стали молитися в капищі Пресвятій Трійці, земля затрусилася і храм почав руйнуватися. Перелякані язичники разом з царем вибігли назовні. Капище та ідоли, що знаходилися в ньому, зруйнувалися вщент; мученики ж не зазнали ніякої шкоди.

Потім мучеників кинули у котли, наповнені киплячими оловом, сіркою та смолою. Однак Бог врятував Своїх угодників, і вони вийшли з котлів неушкодженими. Через таке чудо багато язичників навернулося до Христа. Кат Афоній теж увірував в Істинного Бога і став прославляти Його. За це Афонія усікли мечем.

Після цього мучеників зашили в шкіряні мішки та кинули в море, але святий Афоній з трьома Ангелами чудесно врятували їх. Цар не повірив воїнам, які доповіли йому про це чудо, відрубав їм руки і наказав втопити їх у глибині морській. Так четверо воїнів з ім’ям Христа на вустах загинули у морі. Святих же Акіндіна, Пігасія та Анемподіста ув’язнили в темниці.

Нечестивий Сапор призвав до себе своїх вельмож і став докоряти їм за те, що вони не допомагають йому чинити розправу над християнами. Вельможі ж відповіли, що не слід мучити неповинних людей.

Тоді мучитель запитав у них, про що вони думали, коли попереднього дня прикривали свої уста руками. На це вельможа Елпідіфор відповів царю, що вони сміялися над його безумством. Після цього цар став міркувати над тим, як покарати своїх вельмож.

Наступного ранку святі Акіндін, Пігасій та Анемподіст були кинуті в яму зі зміями, однак не зазнали там шкоди. Потім мучеників нещадно терзали до кісток, але святі були чудесно зцілені. Зрештою, цар повелів стратити мучеників. Для виконання смертної кари їх повели за місто.

Слідом за ними пішла велика кількість народу. Там був присутнім і Елпідіфор з деякими вельможами. Цар повелів убити його разом з однодумцями та усім народом, що увірував у Христа. Тоді постраждало за Істинного Бога близько семи тисяч віруючих разом зі святим Елпідіфором.

Акіндіна ж, Пігасія та Анемподіста не умертвили, а знову ув’язнили в темниці. Наступного дня їх разом з матір’ю царя та двадцятьма восьма воїнами, що увірували в Христа, кинули в розжарену піч, де вони і спочили. В цей час деякі віруючі бачили Ангелів, що приймали душі святих. Коли піч згасла, християни взяли непошкоджені вогнем тіла мучеників і погребли їх з честю.

Добавить комментарий