16 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучеників Акепсима та Аіфала

За царювання царя Сапора (310 – 381 рр.) в Персії було сильне гоніння на християн. В цей час язичники схопили благочестивого Акепсима, єпископа міста Наєссона, якому було тоді близько 80 років. Вони повели єпископа в місто Арбелу, де представили князю волхвів Адраху.

Тут Акепсим сміливо сповідав християнську віру і назвав царя та язичників безумними через те, що вони поклоняються творінню замість Творця. За це його розпростерли на землі і били сукуватими палками. Кров Акепсима обагрила землю. Після цього святого закували в залізні окови і кинули в темницю.

Наступного дня до нечестивого Адраха привели сімдесятирічного пресвітера Іосифа та диякона Аіафала. Волхв запитав у них, для чого вони зваблюють людей. Іосиф же відповів, що вони не зваблюють людей, а навертають до істинної віри.

Після розмови зі святими Адрах наказав бити Іосифа прутами трояндового дерева. Через це катування у святого була здерта вся шкіра, і плоть його почала відпадати від кісток. Потім Іосифа закували в окови і кинули в темницю до єпископа Акепсима.

Після цього приступили до катування Аіфала. Йому зв’язали руки під колінами і крізь них вложили велику палку. Шість воїнів стрибали на палку з двох боків і таким чином давили святого.

Водночас Аіфала били колючими прутами. Від таких катувань суглоби мученика були розбиті і тіло понівечене. Потім за наказом Адраха святого стали бити ще сильніше, від чого його кістки зламалися і плоть почала відпадати від кісток. Після цього мученика віднесли в темницю і кинули до Акепсима та Іосифа.

Через декілька днів святих привели на місце, що називалося Рай. Тут був язичницький храм. Коли нечестивий князь переконався у непохитності мучеників, то наказав зв’язати їм мотузками стегна і гомілки, а також обв’язати їхні тіла попід руки.

Після цього в мотузки вставили палки і почали обертати їх. Від цього катування тіла святих стискалися, і кістки їхні ламалися. Потім страждальців знову кинули в темницю, де вони терпіли біль від гнійних ран, голод і спрагу.

Через три роки сюди прибув Ардасабор – головний князь над усіма перськими волхвами. За його повелінням мученики були виведені з темниці і приведені до нього. Святі ледве могли переміщатися. Їхні тіла були схожими на тіла мерців: очі в них позападали і шкіра пристала до кісток.

Коли князь побачив святих, то сказав, що їхня віра довела їх до такого стану, і почав схиляти їх до свого нечестя. Святі ж продовжували твердо сповідувати Істинного Бога і відмовлялися від поклоніння несправжнім богам.

Тоді 30 воїнів за повелінням князя стали бити святого Акепсима грубим ременем. Після цього мученика обезглавили. Його тіло кинули на поживу псам і приставили до нього варту. Через три дні християни потай забрали останки святого і з честю похоронили.

Коли святий Акепсим відійшов до Господа, князь приступив до катування пресвітера Іосифа. Його нещадно били до тих пір, допоки він не втратив свідомість. Кати подумали, що мученик помер, і кинули його на торговій площі. Коли ж вони дізналися, що Іосиф живий, то помістили його в темницю. Після цього сильно побили Аіфала.

Потім Ардасабор передав мучеників своєму другу Адесху. Він мав переправити їх в місто Арбелу і зробити так, щоб святих побили камінням самі ж християни.

В це місто мучеників повезли на тваринах, бо вони самі не могли йти, і тут кинули їх у темницю. Одна благочестива жінка, на ім’я Снандулія, підкупила варту і взяла уночі в свій дім святих Іосифа та Аіфала. Вона обмила їхні рани і змастила дорогоцінним миром. Після цього мучеників віднесли назад в темницю.

Через шість місяців місце судді зайняв жорстокий Зеров. Він одразу викликав святих з темниці і став схиляти їх до ідолопоклонства. Мученики ж відмовилися покорятися його повелінню. Тоді святого Іосифа повішали вниз головою і били воловими жилами, після чого віднесли в темницю.Потім ледве не до смерті побили святого Аіфала і теж ув’язнили.

Згодом святих знову принесли на суд. Сюди ж були насильно приведені й християни. Святого Іосифа помістили по стегна в спеціально викопану яму, бо по-іншому він не міг стояти.

Християнам же повеліли кидати в нього камінням, що ті й зробили. Хтось же із нечестивих розбив великим каменем голову святого, від чого він і скінчався. До тіла Іосифа приставили варту. Через три дні стався землетрус, з неба зійшов вогонь і спалив сторожів. Тіло ж святого Господь чудесно переніс в інше невідоме нікому місце.

Диякона Аіфала перевезли в поселення Патріас. Тут його побили камінням християни. Тіло святого потай забрали та поховали монахи. На місці його кончини виросло миртове дерево, від якого отримували зцілення болящі. Через п’ять років язичники зрубали його. На тому ж місці віруючі бачили небесне світло і Ангелів, що славили Бога.

Добавить комментарий