17 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святого Симона

Святий Симон народився у благочестивого подружжя Іродіона та Марії, в селі Оделеві Плеської волості (Костромської губернії). В юному віці він став Христа ради юродивим і поселився в лісовій гущавині.

З часом його знайшли в хащі жителі Ялнатського поселення Юр’євецького повіту, що рубали ліс. На всі їхні запитання Симон нічого не відповідав, лише назвав своє ім’я. Потім святого привели до сільського священика Іосифа, в домі якого він виконував різні роботи.

Симон умертвляв свою плоть важкою працею: молов зерно на ручних жорнах, рубав дрова для мешканців села. При цьому святий працював безкорисливо. Часто над Симоном сміялися та ганьбили його, але він не сердився на своїх кривдників. Святий ревно ходив у храм Господній і щиро молився Богу.

Згодом блаженний став подвизатися у місті Юр’євці Поволзькому. Він одягався в лахміття і ходив босий, хоча йому нерідко жертвували одяг та взуття. Взимку він часто проводив ночі в молитві та неспані на заїжджому дворі, звідки його не раз виганяли. Від тяжкого життя шкіра блаженного пристала до кісток і потемніла. Нерідко Симон заради смирення привселюдно ганьбив себе.

Бог наділив святого даром прозорливості. Так, одного разу Симон зайшов в оселю воєводи Третьяка Трегуба. Господар розсердився і повелів вигнати юродивого. Коли святий покидав цей будинок, то передрік нещастя, що мало статися наступного дня. І дійсно, наступного дня дружина Третьяка впала і сильно забилася. Після цього випадку воєвода став з повагою ставитися до святого.

Згодом Симон передрік воєводі пожежу в місті. Невдовзі пророцтво святого справдилося. Коли велика кількість будинків палала у вогні, воєвода послав за блаженним. В цей час Симон молився біля однієї з церков перед іконою Матері Божої. Коли святого привели, то воєвода разом з іншими жителями міста став просити блаженного про допомогу. Юродивий Христа ради показав рукою на полум’я, а потім вдарив воєводу по обличчю. Після цього пожежа стихла.

Також блаженний Симон по благодаті Божій звершував чудеса та зцілював болящих. Одного разу мешканець Юр’євця Іосиф Зубарєв переправлявся через Волгу. Зненацька здійнялася буря, і човен цього чоловіка стало заливати водою. В цей час Іосиф побачив на березі Симона. Він став подумки молити святого про порятунок. При цьому Іосиф пообіцяв блаженному нове вбрання та взуття. Після цього буря одразу стихла, і чоловік переправився на інший берег. Однак обіцянки своєї він не дотримався і забув про неї.

З часом Іосиф зустрів Симона, і блаженний нагадав йому про його обіцянку. Іосифу стало соромно і він попросив прощення. Тоді Симон сказав йому віддати те, що він обіцяв, бідним і не забувати про справи милосердя.

Якось в горлі священика Алімпія застрягла кістка з риби. Він не міг її витягнути і втратив надію на своє одужання. Коли Алімпій зустрів Симона, то попросив його про допомогу. Блаженний доторкнувся до гортані священика, і той одразу виплюнув кістку разом з кров’ю та зцілився.

Один з жителів міста, на ім’я Петро, бачив, як святий Симон ходив у негоду по хвилях на ріці Волзі. Коли Симон вийшов на берег, то попросив Петра нікому не розповідати про це чудо до його смерті.

Після того, як блаженний відійшов до Господа, Петро повідав усім про те, що бачив.
Коли блаженний Симон передчув наближення своєї кончини, то відправився до нового воєводи Феодора Петеліна. Останній не був знайомий зі святим і наказав побити його. Після цього хворого Симона залишили на дворі у Петеліна. Блаженний же покликав священика, посповідався, причастився Святих Тайн і спочив. Скінчався святий 4 листопада 1584 року. Тіло його поховали у Богоявленському монастирі.

Попрощатися зі святим Симоном зібралося все місто. Воєвода оплакував кончину блаженного і розкаювався у своєму вчинку. При цьому він роздавав щедру милостиню, але чудесним чином кількість грошей його не зменшилася. В 1619 р. над могилою святого був зведений храм в ім’я Матері Божої Одігітрії і споруджена дерев’яна гробниця.

Якось до гробу Симона прийшла жінка, на ім’я Саломія. Вона попросила звершити тут панахиду. Саломія розповіла, що понад 18 місяців лежала на одрі хвороби. Одного разу їй явився якийсь муж і повелів відслужити панахиду в Богоявленському монастирі над могилою Симона юродивого. Після цього видіння жінка повністю одужала.

Коли Саломія розповідала про своє чудесне зцілення, то описала зовнішній вигляд мужа, який їй являвся. Тоді старожили підтвердили, що саме так виглядав блаженний Симон. Крім того, біля гробу святого відбулося немало інших чудес.

Добавить комментарий