18 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святителя Іони Новгородського

В Святому Хрещенні святитель Іона був названий Іоанном в честь Хрестителя Господнього Іоанна. Народився він наприкінці XIV ст. В трьохрічному віці Іоанн втратив матір, а в семирічному – батька. Хлопчика прихистила вдова Наталія Медоварцева, яка замінила йому матір. Вона віддала Іоанна навчатися до одного дяка, в якого навчалися й інші діти. Отрок досягав успіхів у навчанні, не грався в шумні ігри та полюбляв усамітнюватися.

Якось в Новгород прийшов Христа ради юродивий Михаїл (Клопський). Деякі товариші Іоанна стали насміхатися над блаженним і кидати йому під ноги каміння та бруд. Іоанн же стояв віддалік. Михаїл підійшов до хлопчика, взяв його за волосся, підняв вище за себе і сказав, що йому потрібно старанно вчитися, бо він має бути архієреєм у Великому Новгороді. Потім Михаїл обійняв та поцілував Іоанна.

У дорослому віці святий Іоанн прийняв чернечий постриг в Отній пустині за 50 верст від Новгорода. Тут він проводив суворе подвижницьке життя. Після смерті ігумена він був обраний його наступником. До святого за порадами та благословінням стало приходити багато людей, через що збільшилися пожертвування і Отняя пустинь почала процвітати.

В 1459 році святий Іона став архієпископом Новгородським. Він любив свою паству і особливо піклувався про бідних та сиріт. Новгородці з повагою ставилися до свого архіпастиря, і навіть московські князі зверталися до нього за порадою.

Якось в Новгород на поклоніння новгородським чудотворцям та для збирання дані прибув Великий князь Московський Василій із синами Юрієм та Андрієм. Деякі новгородці задумали вбити князя. Коли святий Іона довідався про це, то прийшов на їхнє зібрання. Він сказав змовникам, що вбивством князя вони лише накличуть біду на Новгород, бо прийде з військом його старший син та розорить місто. Змовники послухалися святителя і припинили замишляти зле.

Князь Василій був прийнятий в Новгороді з честю. Він часто спілкувався зі святим Іоною і запросив його до себе в Москву. Згодом святителю все ж таки довелося відправитися до князя, оскільки деякі вельможі спеціально розпалювали гнів князя на новгородців, і він навіть думав йти з військом на них.

В Москві святого Іону радо прийняв митрополит Московський Іона. Новгородському святителю вдалося вмовити Великого князя дарувати мир новгородцям. При цьому Іона передрік князю швидку кончину і позбавлення руських земель від татарського іга під час правління його сина Іоанна.

Після повернення на свою кафедру святитель Іона побудував храм в честь Сергія Радонезького, як те пообіцяв зробити, коли наближався до Москви.

Невдовзі новгородський архієпископ отримав послання від Московського святителя Іони. В ньому митрополит Іона просив святого прибути в Москву на його погребіння і прийняти участь в обранні його наступника. Новгородський же святитель відповів Митрополиту, що не може прибути через старість та хворобу ніг, і сказав, що вони зустрінуться у вічному житті.

31 березня 1461 р. митрополит Московський Іона відійшов до Господа. А в наступному 1462 р. після кончини князя Василія великокняжий престол зайняв його син Іоанн.

Святитель Іона дбав про будівництво та прикрашання Божих церков. Так, в Отній пустині були побудовані храми в честь Трьох Святителів, в ім’я Іоанна Предтечі та Миколая Чудотворця. Святий заповідав поховати своє тіло в храмі Іоанна Хрестителя, де сам викопав собі могилу.

В кінці 1466 р. почалася страшна епідемія, що відома під назвою «Симонівський мор». Під час неї в новгородській землі загинуло більше 220 тис. чол. Святитель зі сльозами молив Господа про припинення біди.

І ось, він почув Голос, що повелів йому піти разом з освященним собором на кладовище при Звіринському монастирі і побудувати церкву в честь Сімеона Богоприємця. Святитель виконав повеління, і за один день була побудована дерев’яна церква. Мор одразу припинився. В наступному році на місці дерев’яної церкви побудували кам’яну.

5 листопада 1470 р. новгородський архіпастир після причастя Святих Тайн мирно спочив. Його тіло поклали у приготованій ним заздалегідь могилі і не засипали землею. Так мощі святого лежали протягом сорока днів, і від них не було жодного запаху тління. Потім над гробом святителя зробили дерев’яне узвишшя.

Приблизно через сто років в обителі сталася пожежа. Двоє чоловіків вирішили врятувати мощі святого Іони. Вони розібрали дошки і винесли мощі святителя на монастирську площу. Полум’я оточило гріб, але нітрохи не пошкодило його. Коли хотіли забрати мощі святого з того місця, то не змогли підняти гріб.

З того часу від мощей святого стали звершуватися численні чудеса, і багато людей тут отримало зцілення.

Добавить комментарий