24 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мученика Віктора

Коли Римською імперією правив Антонін (161 – 180 рр.), по-іншому Марк Аврелій Філософ, у підпорядкуванні воєводи Севастіана був воїн Віктор. Він народився в Італії і сповідував християнську віру.

В той час цар Антонін видав указ примушувати християн поклонятися язичницьким богам, а непокірних жорстоко катувати. Через це воєвода Севастіан став схиляти Віктора до жертвоприношення. Однак святий назвав себе рабом Небесного Царя і відмовився покорятися повелінням царя земного.

Коли воєвода переконався у непохитності Віктора, то приступив до його катування. Спочатку святому поламали пальці і вивернули їх із суглобів. Потім мученика кинули в розжарену піч, звідки він вийшов через три дні анітрохи неушкодженим. Тоді Севастіан покликав чародія, щоб він отруїв святого.

Коли чаклун приготував для Віктора отруєне м’ясо, мученик помолився, з’їв його і не зазнав ніякої шкоди. Після цього чародій запропонував Віктору м’ясо з сильнішою отрутою і сказав, що увірує в Христа, якщо мученик не помре від цієї їжі. Святий же і цим м’ясом не отруївся. Тоді чаклун увірував в Істинного Бога і спалив всі свої чаклунські книги та талісмани.

Коли воєвода побачив, що ніяк не може заподіяти зло мученику, то сильно розгнівався. За його наказом з тіла святого стали витягувати жили, після чого його кинули в кип’ячу олію. Віктор же сказав, що йому приємно перебували в кип’ятку. Потім мученика обпалювали свічками і напували прахом змішаним з оцтом. Однак святий говорив, що цей напій для нього, як мед.

Непохитність Віктора сильно розлютила Воєводу, і він повелів виколоти святому очі, а потім почепити його вниз головою. Так мученик висів три дні. Коли воїни прийшли до нього, то здивувалися, бо знайшли його живим. При цьому воїни осліпли.

Віктору ж стало жалко їх, він помолився за них Богу, і вони прозріли. Тоді воїни повідомили Севастіану про чудо, яке з ними сталося, але окам’янілий серцем мучитель повелів здерти з Віктора шкіру.

Коли це робили, одна християнка, яку звали Стефанідою, побачила два вінці, що спускалися з небес на голову мученика і на її голову. Вона одразу стала голосно звеличувати Віктора, розказала про вінці і повідомила, що готова постраждати та померти за Христа.

Зараз же за повелінням мучителя Стефаніду схопили і привели до нього. Коли він став допитувати святу, то з’ясувалося, що їй п’ятнадцять років і вона перебуває у шлюбі. Тоді воєвода запитав у Стефаніди, для чого вона хоче погубити свою молодість і померти за Розп’ятого на хресті.

Свята повідомила, що покидає все, аби піти до Небесного Жениха Іісуса Христа. Тоді мучитель став схиляти Стефаніду до жертвоприношення, але вона сказала, що сама хоче стати жертвою Єдиному Богу і отримати приготований для неї вінець у Царстві Небесному.

Безжалісний мучитель жорстоко умертвив Стефаніду. За його наказом її ноги прив’язали до двох нахилених вершин пальм, після чого пальми відпустили. Таким чином тіло Стефаніди роздерлося на дві частини, і свята душа мучениці відійшла до Господа.

Мученика Віктора, зрештою, усікли мечем. При цьому з його тіла витекло молоко з кров’ю. Через таке чудо багато язичників увірувало в Істинного Бога. Крім того, збулося і передречення святого, який перед смертю сказав, що його кати загинуть через 12 днів, а воєводу через 24 дні візьмуть у полон. Це теж посприяло наверненню невіруючих до Бога.

Мученики Віктор і Стефаніда померли за істинну віру в Дамаску. Тепер вони увінчані прекрасними вінцями в Царстві Небесному і славлять Пресвяту Трійцю вовіки

Добавить комментарий