26 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Іоанна Златоустого

Святий Іоанн Златоуст народився приблизно в 347 р. в Антиохії Сирійській у благочестивій сім’ї. Після смерті батька, що був воєначальником, він виховувався матір’ю. Згодом святий навчався красномовності та філософії у софіста Ліванія та філософа Андрагафія, пізніше поглиблював свої знання в Афінах.

Коли святий повернувся в Антиохію, то хотів прийняти чернечий постриг. Однак мати впросила його залишитися з нею до її смерті. В цей час Іоанн сподобився Святого Хрещення і став церковним читцем.

Після смерті матері святий роздав весь свій спадок бідним і пішов у монастир, що знаходився неподалік від Антиохії. Тут він прожив чотири роки, після чого два роки подвизався в печері в пустині.

Коли Іоанн через хворобу повернувся в Антиохію, то був рукопокладений в диякона. Після шести років дияконського служіння він три роки подвизався в монастирі. В цей час Антиохійському Патріарху Флавіану явився Ангел і сказав рукопокласти Іоанна в сан пресвітера. Під час посвячення над головою святого з’явився і став літати білий сяючий голуб.

В пресвітерському сані Іоанн часто повчав народ проповідями. Якось одна жінка слухала проповідь святого і не розуміла її. Тоді вона голосно звернулася до Іоанна, назвала його Златоустим і сказала, що колодязь його вчення глибокий, а мотузки їхнього ума короткі і не можуть сягнути його глибини.

З того часу всі стали називати Іоанна Златоустим, а сам Іоанн старався говорити народу прості та повчальні слова. Крім дару слова, святий мав дар зцілювати недуги, і його ім’я прославилося повсюди.

26-го лютого 398 р. Іоанн Златоуст був зведений на патріарший Константинопольський престол. Одразу у нього появилися вороги в особі Олександрійського Патріарха Феофіла та його однодумців. Феофіл хотів звести на престол свого пресвітера Ісидора і заздрив славі святого Іоанна.

Патріарх Іоанн ревно дбав про свою паству. Він викривав несправедливість і пороки, був покровителем вдів, сиріт, хворих та убогих, захищав скривджених, боровся проти єресей та утверджував істинну віру.

Разом з тим святитель не залишав чернечих подвигів. Весь вільний час він проводив у молитві та читанні Божественних книг, строго постився та спав стоячи. Крім того, він писав Божественні книги і займався тлумаченням Святого Письма. До наших днів дійшло майже 1,5 тис. творів святителя і більше 200 його листів. Також святий склав особливий чин Літургії, яка отримала назву Літургії Іоанна Златоуста.

Згодом святителя зненавиділа цариця Євдоксія, дружина царя Аркадія. Вона була сріблолюбною і часто підступно присвоювала чуже майно. Коли Патріарх Іоанн викривав під час проповіді людські пороки, вона думала, що він привселюдно викриває саме її і жалілася своєму чоловіку на святого. Неодноразово Патріарх захищав скривджених царицею, через що посилювалася її злоба.

В цей час Олександрійський Патріарх Феофіл несправедливо звинуватив в єресі та відлучив від Церкви монахів Аммонія, Євсевія, Євфимія та Ісидора. Після цього він написав на них багато неправдивих звинувачень і відправився разом з воїнами на Нітрійську гору, щоб їх схопити.

Тоді воїни умертвили у вогні та димі близько десяти тисяч монахів, і Феофіл був викликаний в Константинополь на суд. Однак замість суду над Феофілом звершився суд на святим Іоанном Златоустим.

Патріарх Іоанн прийняв п’ятдесят монахів з Нітрійської гори до з’ясування причин їхнього відлучення від Церкви. При цьому він дозволяв їм перебувати на Богослужіннях, однак не допускав до причастя.

Святителя ж звинуватили у тому, що він дозволяє відлученим причащатися Святих Тайн. Тоді Феофіл заручився підтримкою цариці, декого з вельмож та священства, і проти Іоанна був скликаний нечестивий собор. Рішенням цього собору святитель був позбавлений патріаршества. Згодом його засудили на вигнання, що сильно обурило народ.

Коли Іоанн покинув місто, стався землетрус. Особливо струшувався палац цариці. Вона сильно злякалася і попросила царя повернути Іоанна. Однак після повернення святителя цариця невдовзі знову розлютилася, і святий безповоротно був засуджений на заслання.

Коли Іоанна везли у заслання, сталася пожежа в соборній церкві. Потім вогонь спалив палату, де відбувалися засідання проти Іоанна, а також чимало старих багатих будівель. Воїни, що супроводжували святого, по-всякому кривдили його та морили голодом і спрагою.

Коли святий був доставлений в поселення Кукуз у Малій Вірменії, його прийняв єпископ Аделфій. Тут Іоанн став повчати народ і навернув до Христа багато невірних. Про це дізналася цариця і повеліла відправити святого в місто Піфіунт. По дорозі туди 14-го вересня 407 р святий відійшов до Господа у місті Комани.

Всіх ворогів Іоанна Златоуста спостигла кара Божа. Патріарх Феофіл втратив розум, від чого і помер. Цариця Євдоксія стала кровоточивою, в її тілі завелися черви і від неї йшов нестерпний сморід. В такій недузі вона і скінчалася. Її гроб струшувався протягом 32 років, допоки 27 січня 438 р. не були перенесені в Константинополь мощі Іоанна Златоуста.
Богу нашому слава вовіки. Амінь.

Добавить комментарий