28 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Гурія, Самона і Авіва

Під час Діоклетіанового та Максиміанового гоніння на християн неподалік від міста Едесси, що в Македонії, подвизалися у пустинному місці доброчесні мужі Гурій та Самон.

Вони навертали язичників до істинної віри, про що було донесено воєводі Антоніну. Воєвода повелів схопити християнських учителів разом з їхніми учнями і став схиляти їх до ідолопоклонства. Проте християни відмовилися від поклоніння богам, за що були побиті.

Потім учнів відпустили, і в руках нечестивих залишилися тільки наставники – Гурій та Самон. У разі непокори царському повелінню їм погрожували смертю, однак вони не зрадили своєї віри і були ув’язнені в темниці.

Коли в Едессу прибув правитель області Музоній, то викликав мучеників до себе. За невідступне сповідування християнської віри він став їх катувати. Святих повішали і причепили до їхніх ніг важкий камінь.

В такому положенні мученики висіли п’ять годин. Потім мучитель запитав, чи не поклоняться вони богам. Коли святі відмовилися, то їх кинули в тісну і затхлу темницю, де вони пробули більше трьох місяців. Тут від голоду та спраги Гурій зовсім знесилився.

Згодом святих вдруге привели до Музонія, і вони знову твердо сповідали свою віру. Тоді правитель повелів Гурія ув’язнити, щоб він не помер швидко від мук, а Самона – катувати. Його повісили за одну ногу, а до другої ноги прив’язали залізний тягар.

Так мученик висів протягом семи годин. Від цього його колінні та стегнові суглоби повиходили зі своїх місць, і він втратив здатність стояти. Потім святого кинули в темницю.

Через кілька днів, а саме 15 листопада, Гурій і Самон знову предстали перед Музонієм. Правитель переконався у непохитності святих і засудив їх на усічення мечем. Мученики дуже зраділи такому вироку. Їх вивезли далеко за місто і обезглавили. Це сталося близько 300 р. Християни з честю похоронили тіла святих.

15 листопада 322 р. постраждав за Христа і святий мученик Авів. Він проживав в тому ж місті Едессі, був дияконом і повчав людей істинної віри. Градоначальник Лісаній отримав від нечестивого царя Лікінія дозвіл на катування Авіва і повелів його схопити.

Святий же сам вийшов назустріч воїнам і віддав себе в їхні руки. Лісаній намагався різними способами схилити Авіва до поклоніння язичницьким богам, однак йому це не вдалося. Тоді він повелів стругати мученика залізними кігтями.

Після цього, щоб спалити святого, за містом розвели велике вогнище. Мученик помолився, увійшов у вогонь і віддав душу в руки Господа. При цьому тіло святого залишилося неушкодженим. Християни похоронили Авіва поруч зі святими мучениками Гурієм та Самоном.

Згодом була зведена церква в ім’я цих трьох мучеників. Тут в одній гробниці були покладені їхні мощі, від яких звершилося багато чудес. Згадаємо про одне із них.

Коли на Грецьке царство напали варвари і підступили до Едесси, одна благочестива вдова Софія прийняла до себе в дім воїна з племені готів, що прибув на захист міста. У цієї вдови була прекрасна дочка Євфимія, яку вона ховала від чоловічих очей в окремій кімнаті свого будинку.

Якось гот побачив дівицю і запалав до неї пристрастю. Хоча він вже перебував у шлюбі, проте приховав це і став домагатися руки дівчини. Після наполегливих прохань воїна Софія видала за нього заміж дочку, і вона зачала в утробі.

Коли варвари відступили від міста, гот разом з новою дружиною вирішив повернутися на батьківщину. Софія ж не хотіла відпускати Євфимію. Вона привела гота з дочкою до гробниці мучеників Гурія, Самона та Авіва і сказала, що не відпустить Євфимію доти, допоки гот не поклянеться не кривдити її. Віроломний гот взявся за гробницю святих і сказав, що бере мучеників у свідки, що не спричинить Євфимії зла.

Після цього подружжя відправилося в путь. Неподалік від свого дому гот перевдягнув Євфимію у бідний одяг, погрозив їй смертю і повелів бути рабинею його дружини. Своїй же дружині він сказав, що привів полонянку. Дружина гота одразу запідозрила його у зраді, зненавиділа Євфимію і старалася важкими роботами звести її зі світу.

Коли ж Євфимія народила немовля дуже схоже на свого батька, дружина гота отруїла його. Тоді з уст немовляти витекла отрута. Євфимія витерла рідину шматком шерсті і вирішила випробувати її на своїй господині.

Вона вмочила шерсть у пиття дружини гота, віджала з неї рідину і подала господині чашу. Коли остання випила напій, то одразу померла. В цьому звинуватили Євфимію і поховали її живою в одному гробі з її господинею. Вона ж стала молити Бога і мучеників Гурія, Самона та Авіва про порятунок. Святі явилися Євфимії і перенесли її назад у Едессу до свого гробу.

Згодом варвари знову напали на місто, і віроломний гот прибув з військом на його захист. Він прийшов до своєї тещі і був викритий у своєму злочині. Тоді все місто дізналося про преславне чудо, звершене мучениками. Гот же за наказом воєводи був страчений.

Добавить комментарий