29 листопада Українська Православна Церква відмічає день пам’яті апостола Матфея

Апостол Матфей (Левій) був митарем і мешкав у Капернаумі (місто в Галілеї на північно-західному березі Генісаретського озера). Іудеї зневажали його, як і усіх інших митарів – збирачів податей. Вони прирівнювали митарів до грішників та язичників і навіть не розмовляли з ними.

Одного разу, коли Матфей сидів біля митниці на березі озера, повз митницю у супроводі натовпу проходив Іісус Христос. Господь побачив Матфея і повелів йому йти слідом за Ним. Митар без роздумів послухався Христа і став його учнем.

В своєму домі Матфей приготував трапезу, на яку запросив Господа. Сюди зібралося багато Матфеєвих друзів – також митарів. Книжники ж та фарисеї стали запитувати учнів Христових, як же їхній Учитель їсть та п’є з митарями та грішниками.

Христос почув це і відповів, що лікар потрібний не здоровим, а хворим, і що Він прийшов призвати не праведних, а грішних до покаяння.

Згодом Матфей був зарахований до лику 12-ти Апостолів і повсюди супроводжував Господа.
Після Вознесіння Іісуса Христа Матфей разом з іншими Апостолами удостоївся благодаті Святого Духа і проповідував Слово Боже в Єрусалимі.

Коли ж він зібрався йти на проповідь в інші країни, єрусалимські християни, що навернулися до Христа з іудеїв, попросили його записати для них діяння та вчення Господа Іісуса Христа. І приблизно в 41 р. після Р. Хр. зі згоди інших Апостолів, які були тоді в Єрусалимі, Апостол Матфей написав Євангеліє. Це була перша книга з усіх книг Нового Завіту і займає у ньому перше місце.

Згодом Матфей відправився проповідувати Євангеліє в інші країни і пройшов з проповіддю Македонію, Сирію, Персію, Парфію, Мідію та Ефіопію. Потім він прибув до чорношкірого народу людожерів, де в місті Мірмени навернув небагатьох людей до Христа, спорудив церкву і поставив єпископом свого супутника Платона.

Після цього Апостол піднявся на гору неподалік від того міста і став молити Бога за цей нечестивий народ. Тут Матфею явився Христос, подав в руки посох і сказав увіткнути його в землю біля спорудженої церкви.

Господь сказав, що цей посох стане деревом, плоди якого будуть великими та солодкими, а з-під кореня заб’є джерело води; від плодів же і води людожери стануть гарними та добрими.

Коли Матфей ішов у Мірмени, то на шляху зустрів біснуватих дружину і сина князя того міста Фульвіана. Апостол зцілив їх силою Христовою, і вони пішли слідом за ним. В місті Матфей біля церкви увіткнув в землю посох, і він одразу став великим деревом, на гілках якого з’явилися плоди, а з-під кореня забило джерело води.

Всі жителі міста зійшлися подивитися на чудо і пили воду та їли плоди. Святий же Матфей в цей час проповідував їм Слово Боже. Кожен же, хто приймав Святе Хрещення у чудотворному джерелі, ставав білошкірим та очищався душею.

Князь Фульвіан розлютився за це на Апостола і наказав чотирьом воїнам схопити його. Однак, коли ті наблизилися до церкви, їх оповила темрява, і вони з трудом повернулися назад. Тоді князь послав ще більше озброєних воїнів до Матфея.

Проте і ті не досягнули успіху. Оскільки, коли вони підійшли до церкви, святого осяяло Небесне світло, від чого вони сильно злякалися та утекли. Після цього Фульвіан сам зі своїми слугами направився до Матфея, але осліп і став просити святого дарувати йому зцілення.

Матфей змилувався, помолився Богу, і князь прозрів. Але це чудо не врозумило Фульвіана, і Апостол був схоплений. Його розтягнули на землі і прибили цвяхами. Після цього на Матфея наложили багато хворосту, полили смолою та сіркою і підпалили. Однак вогонь раптом остиг, а Матфей залишився неушкодженим.

Потім святого поклали на велику купу дров та хмизу, зверху облили смолою і запалили вогнище. Довкола ж поставили дванадцять золотих ідолів, і Фульвіан став просити в них допомоги, щоб знищити Апостола.

По молитві ж Матфея вогненне полум’я розплавило ідолів, а потім у вигляді змія направилося до Фульвіана. Той же смиренно став молити Апостола про порятунок. Матфей заборонив полум’ю, і воно згасло. Князь хотів звільнити святого, однак той вже відійшов до Господа.

Тоді Фульвіан, щоб випробувати силу Божу, повелів покласти тіло Матфея в залізний гроб, залити його зверху оловом та кинути в море. При цьому він сказав, що вони будуть поклонятися Богу, Якого проповідував Матфей, якщо цей Бог врятує його і від потоплення.

Коли тіло Апостола кинули таким чином в море, він явився Платону і сказав забрати з берега його мощі. Вранці гроб з тілом Матфея дійсно був знайдений на вказаному Апостолом місці. Тоді Фульвіан всім серцем увірував в Бога, розкаявся у своїх злодіяннях та прийняв Святе Хрещення.

При цьому він був названий Матфеєм. Невдовзі він покинув владу, а після кончини Платона став єпископом.

Добавить комментарий