3 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Григорія Декаполіта

Святий Григорій був родом з міста Ірінополя, що в Декаполі (Декаполь – союз 10 міст в Ісаврії, області на півдні Малої Азії). Батьки його були християнами. У 8-річному віці вони віддали свого сина навчатися грамоти.

Ще з юного віку Григорій виявляв схильність до подвижницького життя. Він їв просту їжу, відмовлявся від багатого одягу, сам заробляв собі на прожиття.

Коли Григорій став дорослим, батьки задумали його одружити. Однак він потай покинув батьківський дім і прийняв чернечий постриг. Незабаром батько святого скінчався. А мати довго шукала свого сина.

Коли вона його знайшла, то схвалили обраний ним життєвий шлях і попросила переселитися в іншу обитель, де подвизався брат Григорія. Святий послухався прохання своєї матері і прийшов у ту обитель. Однак її настоятель виявився іконоборцем, за що Григорій йому докорив в присутності братії. Тоді настоятель розлютився і сильно побив святого.

Потім Григорій відправився в інший монастир, де прожив 14 років. Після цього з благословіння настоятеля обителі він поселився в печері. Тут на нього часто нападали біси, яких він проганяв молитвою та хресним знаменням.

Згодом Григорій сподобився Божественного візиту. Йому явилося з Неба Яскраве Світло, і невимовні пахощі наповнили печеру. Про це чудо святий сповістив настоятеля монастиря і запитав, чи від Бога було це видіння. Тоді настоятель запевнив Григорія, що це було Божественне Світло.

Після цього преподобний посилив свої подвиги і отримав від Господа дар звершення чудес. З часом Голос з Небес сказав Григорію покинути вітчизну і мандрувати по світу, аби досягнути досконалості.

Святий покорився повелінню і прибув у Ефес. Звідси він мав намір відправитися у Константинополь, щоб боротися проти іконоборчої єресі. Однак Божої волі на це не було, бо в дорозі святого чекали перешкоди. Тоді він змінив напрямок руху і відправився на захід.

У місті Еносі Григорія тяжко побив один вершник, який потім побачив смирення святого і розкаявся. Після цього преподобний прибув у місто Христополь (у Македонії), а потім відправився в Солунь.

Невдовзі святий покинув і це місто та прибув у Коринф, звідки відплив у Рим. Неподалік від Риму один з мандрівників впав з корабля у море, однак по молитві Григорія був винесений на берег.

В Римі святий протягом трьох місяців подвизався у відлюдній келії. Про його перебування тут розповів людям біснуватий, що був зцілений преподобним. Таким чином Григорій прославився і здобув людську шану.

Однак він пішов звідти і поселився в Сицилії в одній башті. Тут він наставив на путь покаяння жінку-грішницю, що спокушала чоловіків до блудного гріха, а потім зцілив біснувату. Через ці чудеса люди дізналися про нього, і Григорій знову покинув місце своїх подвигів.

Якось під час подорожі святий зустрівся з сарацинами. Один воїн підняв руку зі списом, щоб проколоти Григорія. Проте рука його завмерла у повітрі і не опускалася. Тоді сарацин став просити святого, щоб він зцілив його руку. Преподобний доторкнувся до неї, і вона зцілилася.

Коли преподобний прибув в Солунь, то став проживати в обителі святого Міни. Тут він звершував чудеса, і це прославило його по всій окрузі.

Григорій працював над собою і вдосконалювався у чеснотах. Він очистив свою душу від пристрастей і став оселею Святого Духа.

Згодом Григорій був рукопокладений в сан ієрея і зі смиренням звершував Богослужіння. Святий ревно боровся проти іконоборства і позбавив від цієї єресі багато міст. Одного разу преподобному явився Ангел Господній і подав йому полум’яний меч для боротьби з бісами та звільнення Церкви від єресей, а серця – від пристрастей.

З часом преподобний побував у Візантії та на горі Олімп (на півночі Малої Азії, де тоді процвітало чернецтво).

Наприкінці свого життя Григорій захворів падучою хворобою. Він випросив Бога замінити цю хворобу на водянку, від якої його тіло сильно роздулося. В цей час святий разом з двома своїми учнями Іосифом та Іоанном прибув у Константинополь для боротьби з єретиками.

Тут Григорій відійшов до Господа у богадільні, куди повелів відвести себе за дванадцять днів до своєї кончини, наближення якої прозрів духовними очима. Від його мощей зцілився чоловік, що не міг стояти прямо і голова якого була завжди нахилена вперед, а також звільнився від нечистого духа біснуватий.

Один монах, що був близьким до гріхопадіння, помолився біля гробу святого, і блудна пристрасть покинула його. Кончина преподобного наступила 20 листопада 816 р.

Добавить комментарий