8 грудня Українська Правосавна Церква відмічає день пам’яті Петра Олександрійського

Святителя Петра в дитинстві виховував його попередник – архієпископ Феона. Архіпастирем Олександрійської Церкви Петро став під час царювання Римських імператорів Діоклетіана та Максиміана – жорстоких гонителів християн.

В той час Олександрія та довколишні поля були залиті кров’ю мучеників, темниці були переповнені віруючими. Святитель Петро перебував у вигнанні в Тирі, Фінікії та Палестині. Він постійно молив Господа за свою паству, аби вона не відреклася від істинної віри зі страху перед муками, та писав їй послання.

Коли архіпастир повернувся в Олександрію, то допомагав ув’язненим християнам, яких на той час нараховувалося 650 чол. Згодом всі вони прийняли смерть за Христа.

Під час святительського служіння архієпископа Петра в Олександрії почав сіяти своє богохульне вчення Арій. Він не визнавав Іісуса Христа Сином Божим і говорив, що Він є Божим творінням. Спочатку святитель намагався врозумити єретика, але потім відлучив його від Церкви та прокляв.

Кількість християн в Олександрії постійно зростала, і гоніння не перешкоджало людям навертатися до істинної віри. Про це почув імператор Максиміан і повелів схопити архієпископа Петра та привести до нього. Для цього він відправив в Олександрію трибуна з воїнами.

Коли архіпастир молився в церкві, царські посланці схопили його, закували в окови і ув’язнили в темниці поблизу храму. Тоді в народі почалося заворушення, про що трибун доповів царю. Максиміан розгнівався і повелів обезглавити Петра та стратити усіх, хто буде противитися цьому.

В цей час народний натовп постійно перебував біля темниці і не підпускав до неї воїнів. При цьому люди готові були піти на смерть за свого архіпастиря. Трибун же не хотів умертвляти народ і намагався потай стратити Петра.

Коли Арій довідався, що Петро перебуває в темниці і має бути страченим за Христа, то захотів стати наступником його престолу. Він явився з удаваним покаянням до олександрійських пресвітерів і впросив їх, зокрема ж пресвітерів Ахіллу та Олександра, молити за нього святителя, аби він прийняв його в церковне спілкування. Тоді Господь серцевідець явився уночі Петру, повідомив йому про підступність Арія і наказав не приймати його в Церкву.

Наступного ранку до святителя в темницю прийшли пресвітери Ахілла та Олександр, а разом з ними і велика кількість поважних людей. Всі вони стали просити святого за Арія. Однак архієпископ Петро повідомив, що він не приймає Арія, бо він відлучений від Церкви не тільки його судом, а перш за все судом Божим.

Оскільки Арій згрішив не перед людьми, а перед Богом, за що на нього тепер гнівається всяке творіння. Після цього святитель знову прокляв Арія. Тоді всі присутні впали до ніг архіпастиря і більше не наважувалися просили його.

Потім святитель Петро став розмовляти окремо з пресвітерами Ахіллою та Олександром. Він повідомив їм, що вони по черзі після нього займатимуть святительський престол Олександрійської Церкви, а також розповів про Господнє явлення.

Святитель сказав, що яскраве світло раптом осяяло темницю, і явився Христос в образі юнака. На ньому був білий хітон, розідраний зверху до низу. Господь притримував хітон, аби він не розгортався.

Коли Петро запитав у Христа, хто йому роздер одяг, Господь відповів, що це зробив Арій, і повелів не приймати єретика в церковне спілкування. При цьому Христос повідомив, що Арій замишляє зло проти Нього та Церкви.

Після цих слів святитель за Божим повелінням заповідав Ахіллі та Олександру також не приймати Арія, а потім став на молитву. З ним молилися всі присутні. Після цього пресвітери розказали людям все, що їм повідомив архієпископ.

Святитель Петро не хотів кровопролиття і вирішив потай віддати себе в руки катів. Через свого раба він передав трибуну, щоб той потай пробив вночі стіну і забрав його з темниці. Так і сталося. Коли народ тіснився біля входу в темницю, воїни у вітряну ніч пробили позаду темниці отвір у стіні. Через цей отвір святитель і вийшов назовні, непомітно для віруючих.

Трибун з воїнами відвели Петра на місце мученицької смерті Апостола Марка і там обезглавили. Кончина святого наступила в 311 році.

Одна дівиця поблизу того місця перебувала в затворі. В ту ніч під час молитви вона почула Голос, який сказав, що Петро – начало Апостолів і Петро – кінець мучеників Олександрійських.

Коли народ довідався про кончину свого святителя, то зі сльозами переніс його чесне тіло в церкву. Тут до тулуба святого приклали голову і посадили тіло Петра на вишньому місці. Сам святитель сюди, всупереч наполегливим проханням пастви, ніколи не сідав. Він говорив, що як тільки наближається до вишнього місця, то бачить на ньому небесне світло, і тому не наважується там сидіти.

З цієї причини люди посадили свого святителя на вишньому місці і просили його молитися за них Богу. Після цього останки архієпископа Петра були з честю поховані.
Слава Богу вовіки. Амінь.

Добавить комментарий