9 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Аліпія Стовпника

Святий Аліпій народився в місті Адріанополі, що у Пафлагонії (Римській провінції на півдні Малої Азії). Ще коли мати Аліпія носила його в утробі, то мала чудесне видіння. Їй здалося, що вона тримає агнця із запаленими свічами на його рогах.

Під час народження святого, кімнату осяяло Божественне світло. Після цього мати Аліпія бачила уві сні, як міські мешканці збиралися в її кімнату і оточували дитя. При цьому вони співали Псалми та священні пісні.

Невдовзі скінчався батько Аліпія, і його мати вирішила проводити непорочне життя у подвигах посту та молитви. Коли отрок підріс, вона привела його в храм і передала єпископу Адріанополя Феодору.

Єпископ почав навчати Аліпія Святого Письма і сильно полюбив його. Коли святий став дорослим, то вирізнявся з-поміж інших мудрістю, смиренням, сумирністю та іншими чеснотами. Він був поставлений церковним економом, а пізніше посвячений в диякона.

Згодом Аліпій став прагнути до безмовного життя. Про це він розповів своїй матері, яка на той час була диякониссою. Вона благословила сина на новий подвиг, і він потай покинув Адріанополь.

Це засмутило єпископа, клір та мирян. І на пошуки святого були відправлені слуги єпископа. Вони знайшли Аліпія в місті Євхаїті, на півночі Малої Азії. Своїми наполегливими проханнями та погрозами слуги переконали Аліпія повернутися в Адріанополь.

Коли святий прибув на батьківщину, то став сильно тужити, що йому не вдалося усамітнитися. В цей час Аліпію явився Ангел Божий і повідомив, що будь-яке місце, яке обирає боголюбна людина для богоугодного життя, є святим.

Це видіння втішило Аліпія, і він перестав печалитися. В той же час святий став обходити довколишню місцевість у пошуках зручного місця для самотницьких подвигів. Таке місце він знайшов високо на одній горі і викопав тут колодязь.

Після цього святий став просити у єпископа дозволу проживати на цьому місці та спорудити тут церкву. Святитель погодився, але потай відправив туди своїх слуг, аби вони засипали колодязь.

Єпископ не хотів, щоб Аліпій селився в місці малодоступному для людей, яким приносив велику духовну користь. Коли подвижник побачив, що його колодязь засипаний, то передумав селитися на тій горі.

Згодом Аліпій вирішив усамітнитися на місці колишнього язичницького кладовища. Воно розташовувалося неподалік від міста і було населене полчищами бісів, через що люди боялися приходити сюди. Тут Аліпій став подвизатися в одному з гробів, над яким на стовпі встановив Чесний Хрест. Бісівські напади святий перемагав хресним знаменням та молитвою.

Якось уві сні святому явилися два мужі в ієрейських ризах. Вони запитали в Аліпія, для чого він змусив їх так довго чекати, і сказали, що він має освятити це місце і наповнити його славослів’ям Бога.

Коли єпископу Феодору потрібно було їхати до царя, Аліпій змушений був супроводжувати його до Халкидона. Тут він увійшов в одну церкву, де після молитви задрімав і побачив у видінні прекрасну діву.

Під час розмови з Аліпієм вона назвала себе мученицею Христовою Євфимією і запропонувала йому разом з нею повернутися на батьківщину. При цьому дівчина сказала, що з Божої волі буде його помічницею.

Це видіння наповнило серце Аліпія радістю, і він зрозумів, що Бог бажає його повернення до самітницьких подвигів.

Невдовзі на місці свого проживання святий почав споруджувати церкву в честь мучениці Євфимії. В цьому йому допомагали знайомі та сусіди. Коли була вирита основа під церкву, знову явилися згадані мужі. Один з них звершував кадіння, а інший співав осанну цьому місцю.

Незабаром були відкопані нетлінні мощі цих мужів і покладені у новозбудованій церкві.
Коли до церкви стали стікатися люди, Аліпій зійшов на стовп. Тут йому доводилося вести боротьбу з бісами, терпіти холод та спеку. Протягом 53 років святий ніс цей подвиг. Багато людей приходило до нього. І Аліпій зцілював недуги та проганяв бісів.

Згодом по обидва боки стовпа були засновані дві обителі: чоловіча та жіноча. Аліпій ревно молив за них Бога і дав їм устави чернечого життя. У жіночому монастирі подвизалися матір та сестра святого.

Часто над головою Аліпія достойні люди бачили вогненний стовп. Таким чином Господь прославляв Свого угодника.

За чотирнадцять років до своєї смерті Аліпій захворів. Через недугу ніг він не міг стояти і весь час лежав на одному боці. Учням же своїм він не дозволяв повертати себе на інший бік і смиренно терпів страждання.

До Господа святий відійшов під час царювання Іраклія (610 – 641 рр.). Від чесних мощей подвижника отримало зцілення багато болящих.

Добавить комментарий