13 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті апостола Андрія Первозваного

Апостол Андрій народився у Віфсаїді – місті на північно-західному березі Тиверіадського (Галілейського) озера. Він був сином єврея Іони та братом Апостола Петра (Симона).

Коли святий Андрій почув про Іоанна Хрестителя, то став його учнем. Згодом Іоанн Предтеча вказав на Христа, і Апостол Андрій разом з Іоанном Богословом пішли слідом за Господом. Потім Андрій привів до Іісуса і свого брата Симона.

Пізніше Христос призвав братів, коли вони ловили рибу, і Андрій з Петром покинули сіті та пішли за Господом.

Апостола Андрія називають первозваним, бо він першим з усіх Апостолів став учнем Христовим.
Після Воскресіння Сина Божого та зішестя Святого Духа на Апостолів святий Андрій відправився на проповідь Євангелія. Він проповідував віру Христову в різних країнах та містах і зазнав при цьому багато страждань.

В місті Синопі, що знаходилося на південному березі Чорного моря, Апостола тягнули по землі, били, кидали в нього камінням, виривали в нього зуби та пальці. Однак Господь чудесно зцілив Свого учня від заподіяних йому ран.

Коли Апостол Андрій проходив з проповіддю Скіфію, то дійшов до ріки Дніпра. Тут біля Київських гір Апостол передрік, що на цьому місці засяє благодать Боже, буде засноване велике місто, в якому Бог зведе багато церков і просвітить Святим Хрещенням всю Русь. Потім Андрій зійшов на гори і поставив тут Хрест.

Згодом Апостол проповідував Євангеліє в Ахайському місті Патри. Тут він зцілив поважного чоловіка на ім’я Сосій, в домі якого поселився. Після цього Андрій звершив багато інших чудесних зцілень та навернув до істинної віри все місто, в тому числі дружину та брата місцевого правителя Єгеата Антипата.

Коли правитель став примушувати християн до жертвоприношення, Апостол Андрій виступив перед ним і сказав, що йому слід відвернутися від несправжніх богів та поклонятися Єдиному Богу.

Тоді Єгеат запитав, чи він той Андрій, що навертає народ до нової віри, яку заборонили римські імператори. У відповідь на це Апостол став проповідувати Христа. Однак правитель, хоча і довго розмовляв з Апостолом, не хотів пізнати істину і називав слова Андрія пустими.

При цьому він став погрожувати святому розп’яттям на Хресті. Апостол же сказав йому, що не боїться такої смерті. Зрештою, після тривалої розмови Єгеат повелів ув’язнити Андрія.
Тоді зібралася велика кількість народу і хотіла вбити правителя, а Апостола визволити.

Однак Андрій вмовляв людей не стояти на перешкоді його мучеництву і самим бути готовими прийняти муки та смерть за Христа. При цьому він повчав народ не боятися тимчасових мук, а боятися вічних, від яких нема порятунку.

Наступного дня Андрій був виведений з темниці на суд. І Єгеат став знову погрожувати Апостолу муками та смертю на Хресті, якщо він не поклониться богам. Однак Андрій висловив готовність перенести найтяжчі муки, аби більше угодити Господу.

Після цього Апостола довго і нещадно били, а потім повели на розп’яття. При цьому правитель повелів не прибивати святого до Хреста, а прив’язати, аби він довше мучився.

Андрій ішов на муки з радістю, а народ обурювався, що ведуть на смерть праведного чоловіка і друга Божого. Біля Хреста, на якому розіп’яли Апостола, зібралося близько двадцяти тисяч чоловік. І святий Андрій своїми повчаннями зміцнював їхню віру.

Наступного дня обурений натовп рушив до будинку Єгеата. І правитель зі страху відправився до Андрія, щоб зняти його з Хреста. Однак Апостол не хотів, аби його звільняли, і казав, що вже бачить Небесного Царя.

Всі ж спроби відв’язати святого були невдалими, бо руки кожного, хто намагався це зробити, німіли. Тоді Апостол Андрій став молити Господа, аби Він не допустив, щоб його зняли з Хреста, і прийняв його душу.

Під час цієї молитви святого осяяло небесне світло, на яке не могли дивитися люди. Це явище тривало близько півгодини, після чого душа Апостола розлучила з тілом і у виблисках світла відійшла до Бога.

Доброчесна і багата християнка Максимілла взяла тіло Апостола, змастила його дорогими ароматами і з честю похоронила в приготованому для себе гробі. Єгеат же сильно розгнівався на народ і вирішив стратити багатьох християн, а Максиміллу обмовити перед царем. Однак раптом посеред міста на нього напав біс, і нечестивий помер ганебною смертю.

Згодом мощі Андрія Первозваного були перенесені в Константинополь і покладені в апостольській церкві разом з мощами Євангеліста Луки та апостола Тимофія.

Добавить комментарий