14 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Філарета Милостивого

Святий Філарет був жителем поселення Амнія у Пафлагонії (на півночі Малої Азії) і народився у благородній та благочестивій сім’ї. В дорослому віці він одружився з багатою дівчиною Феозвою, і у подружжя народилося троє дітей. З Божого благословіння багатство Філарета зростало. Він володів селами, нивами, стадами, мав багато рабів та рабинь.

Зі співчуття до бідних Філарет став звершувати численні справи милосердя, через що прославився у тому краю.

З часом святий муж став бідніти. Крім того, на Пафлагонію напали араби, які відібрали у Філарета стада і полонили багато його рабів. Та й місцеві жителі – хто проханнями, хто силою – заволоділи садами та нивами святого.

З усього майна у Філарета залишилися будинок, одна нива, два раби, двоє волів, кінь та корова. Однак святий не нарікав і за все дякував Богу.

Якось Філарет взяв двох своїх волів і пішов обробляти поле. В цей час працював на своєму полі і один бідний селянин, що випросив для роботи волів у свого сусіда. Несподівано віл того селянина захворів і здох. Сильно засмучений чоловік пішов до Філарета і розповів йому про своє горе. Тоді святий віддав йому свого вола.

Через кілька днів у того чоловіка здох і той віл, якого дав йому святий. Селянин прийшов до Філарета і розказав йому про те, що сталося. Тоді праведний муж змилувався над бідняком і віддав йому свого останнього вола.

При цьому дружина і діти святого стали плакати та докоряти йому за те, що він віддає їхнє останнє майно чужим людям. Філарет же заспокоював їх і казав, що в нього в потаємному місці заховане велике багатство. Коли святий говорив це, то не обманював, а прозирав майбутнє.

Згодом Філарет віддав і свого останнього коня. На той час у нього залишилися тільки корова з телям, віслюк та вулики з бджолами. Однак невдовзі прийшов до Філарета бідняк, який чув, що дари святого сприяють збагаченню тих, хто їх отримує.

Він попросив у Філарета одне теля з його стада, і святий щедро віддав бідняку останнє теля. Коли бідняк відійшов, корова стала ревіти за своєю дитиною. Тоді дружина Філарета звинуватила його у жорстокості, бо він розлучив матір з дитям. Святий погодився зі словами дружини, наздогнав бідняка і віддав йому й корову.

Невдовзі почався в Пафлагонії голод, і Філаретова сім’я голодувала. Тоді святий позичив трохи пшениці у свого друга, частину якої віддав бідному. Дружина ж Філарета при цьому сильно сердилася на свого чоловіка.

Згодом багатий друг святого дізнався про його нужду і прислав йому чотири вози пшениці. За таку милість Філарет гаряче дякував Богу. Потім за проханням своєї дружини розділив пшеницю між усіма членами сім’ї та повернув взяте в борг. Свою ж частину Філарет за два дні знову роздав убогим.

З часом Філарет настільки зубожів, що його сім’я годувалася лише медом, який святий збирав зі своїх вуликів. При цьому Філарет все одно ділився з бідними. Одного разу бідняк знову попросив у святого милостиню, але не було навіть меду, щоб дати убогому. Тоді Філарет зняв з себе верхній одяг і віддав бідняку. Дружина ж святого змушена була перешити свій одяг на вбрання для чоловіка.

В той час Грецьким царством управляли цариця Ірина з сином Костянтином. Коли Костянтин досягнув повноліття, у всі краї держави були розіслані довірені особи на пошуки дружини для царя. Царські посланці прибули і в поселення Амнія, де були гостинно прийняті святим Філаретом.

Коли вони побачили внучок праведного старця, то сказали, що кращих за них не знайдеться у всьому всесвіті. І старша внучка Філарета Марія стала царицею, на другій внучці одружився знатний вельможа, а третю віддали заміж за правителя Лангобардів (народу германського племені).

Цар наділив святого Філарета та його близьких великими багатствами. І благочестиве сімейство стало проживати в Константинополі. При цьому праведний старець продовжував подавати щедру милостиню та піклуватися про бідних.

Згодом Філарет прозрів наближення своєї кончини. Він пішов у дівочий монастир, що називався «Родольфія», і попросив приготувати для себе гроб; потім роздав своє майно бідним і захворів в тому монастирі.

Після цього святий попрощався з близькими і під час молитви з миром спочив у 90-річному віці. При цьому кімната, в якій він лежав, наповнилася дивними пахощами.

До гробу святого зібралося безліч бідних та убогих. Всі вони плакали і ридали. Плакали також цар з царицею та всі рідні святого. Один же біснуватий отримав зцілення і прославив Господа. Кончина святого старця наступила в 792 р.

Добавить комментарий