17 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті великомучениці Варвари

За царювання нечестивого імператора Максиміана в місті Іліополі (на північ від Палестини) проживав багатий і знатний язичник Діоскор. У нього була єдина дочка Варвара, що перевершувала своєю красою усіх дівиць тієї місцевості.

Діоскор думав, що очі простих людей недостойні бачити його дочку, і через те помістив її у високу башту, де влаштував розкішні палати. Про Варвару піклувалися виховательки та служанки, бо матір її на той час вже померла.

З висоти своєї башти Варвара стежила за небесними світилами та споглядала красу землі. Вона часто задумувалася, хто створив усе, і якось запитала про це своїх служниць. Вони ж відповіли їй, що все створили боги, яким поклоняється її батько.

Однак дівиця засумнівалася, що боги, зроблені людськими руками, можуть щось створити. Осяяна Божою благодаттю, Варвара дійшла висновку, що є один Бог, Який усе створив, усе упорядковує, усьому дає життя та про всіх піклується. Її серце запалало любов’ю до цього Бога, і вона ревно прагнула пізнати Істину.

Між тим розійшлася чутка про красу Варвари, і благородні юнаки стали просити в Діоскора руки його дочки. Діоскор же прийшов до Варвари і запропонував їй обрати для себе жениха. Проте дівиця не бажала вступати в шлюб і сказала батьку, що позбавить себе життя, якщо він буде примушувати її вийти заміж. Тоді Діоскор злякався і перестав говорити дочці про шлюб.

Невдовзі батько Варвари зібрався у справах покинути місто. Він дозволив своїй дочці безперешкодно виходити з башти, аби вона побачила, що інші дівиці вступають у шлюб, і сама схилилася до заміжжя. Перед від’їздом Діоскор повелів біля купальні в саду будувати баню, що мала би два вікна з південного боку.

За відсутності батька Варвара познайомилася з християнками, які розповіли їй про Іісуса Христа. В той час в Іліополь прибув один пресвітер, який навчив Варвару віри в Істинного Бога і сподобив Святого Хрещення.

Невдовзі дівиця побачила, що баня в саду будується з двома вікнами. Вона повеліла робітникам зробити третє вікно і пообіцяла, що заступиться за них перед батьком. Крім того, Варвара накреслила пальцем на стіні купальні зображення Чесного Хреста, і воно відбилося на мармурі, нібито зроблене залізом. Також на камені біля бані залишився слід ноги Варвари, з якого забило цілюще джерело.

Коли Діоскор повернувся і побачив в бані три вікна замість двох, то розсердився на слуг і робітників. Вони ж повідомили йому, що Варвара повеліла їм зробити третє вікно. Тоді Діоскор покликав свою дочку і запитав у неї, для чого вона це зробила.

Варвара ж стала сповідувати перед батьком Пресвяту Трійцю і, крім того, показала Хрест на стіні купальні. Через це Діоскор сильно розлютився і хотів вбити свою дочку. Однак вона кинулася тікати.

Коли дівиця добігла до кам’яної гори і помолилася Богу, то гора розкололася, впустила її всередину і знову зімкнулась. По утвореній розколині Варвара піднялася на вершину гори і заховалася у печері. Однак її побачили пастухи, що пасли овець, і один з них видав її батьку.

Тоді Діоскор безжалісно побив свою дочку і потягнув за волосся додому. Тут він спочатку ув’язнив Варвару в темній халабуді і морив голодом та спрагою, а потім передав правителю Мартіану, аби той примусив її повернутися до поклоніння богам.

Всі зусилля Мартіана схилити Варвару до нечестивої віри вмовляннями виявилися марними, і він приступив до її катування. Спочатку дівицю оголили і били воловими жилами, а потім розтирали її рани волосяницею та гострими черепками. Після цього мученицю кинули в темницю. Тут їй явився в Небесній славі Іісус Христос і зцілив її рани.

Одна благочестива жінка Іуліанія спостерігала за катуванням Варвари і захотіла сама постраждати за Христа. Коли мученицю повели з темниці на суд, Іуліанія пішла слідом за нею.
Здивований зціленням святої, мучитель сказав дівиці, що її зцілили боги.

Однак мучениця відповіла, що її зцілив Христос. Тоді Варвару почепили на дереві і стали стругати її тіло залізними кігтями, обпалювати ребра свічками та бити по голові молотом. Однак мучениця, укріплена силою Божою, залишалася живою.

В цей час Іуліанія стала голосно викривати правителя та хулити язичницьких богів. За це її схопили, повішали разом з Варварою і почали стругати залізними гребенями. Потім мученицям відрізали соски, а згодом водили нагими по місту.

Зрештою, Мартіан повелів обезглавити святих. Жорстокий Діоскор сам потягнув свою дочку до місця страти, де усік мечем її чесну голову. Іуліанія ж була страчена воїном. Кончина святих мучениць наступила в 306 р.

Одразу після цього Діоскора та Мартіана спостигла кара Божа, і вони були спалені блискавкою. Благочестивий же муж Галентіан з честю поховав тіла мучениць і спорудив над ними церкву, де подавалися зцілення болящим.

Добавить комментарий