19 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святителя Миколая Чудотворця

Святий Миколай був родом з міста Патари, що знаходилося в Лікії (Малоазійській провінції). Його батьки, Феофан та Нонна, вели богоугодне життя і тривалий час не мали дітей.

Своїми ревними молитвами, милостинею та багатьма сльозами вони випросили у Господа сина. Коли після народження немовля хрестили, воно простояло три години в купелі, причому його ніхто не підтримував.

Отрок виховувався у благочесті та страху Божому, досягав успіхів у навчанні, ухилявся від розваг та багато часу проводив у храмі. Єпископ міста Патари Миколай, що був дядьком святого, бачив доброчесне життя свого племінника і порадив його батькам віддати сина на служіння Богу, що вони і зробили.

Невдовзі святий був рукопокладений в сан пресвітера. При цьому єпископ передрік, що Миколай стане добрим пастирем овець Христових.

Після смерті батьків, що були благородними та багатими людьми, святий унаслідував їхнє багатство, яке щедро роздав бідним.

Так, своєю милостинею Миколай врятував від гріхопадіння жителя міста Патари та його дочок. Цей чоловік колись був багатим та знатним, але з часом дійшов до такої нужди, що вирішив влаштувати в своєму будинку дім розпусти, аби його дочки змогли здобувати собі на прожиття.

За Божим одкровенням святий довідався про цей злий намір і вирішив допомогти бідняку. Він взяв мішок золота і закинув його уночі через відкрите вікно у будинок того чоловіка. Коли бідняк знайшов гроші, то прославив Бога і видав свою старшу дочку заміж, при цьому золото дав їй в придане.

Потім святитель так само здійснив благодіяння і для другої дочки бідняка, яка також була видана батьком заміж. Після цього той чоловік став підстерігати того, хто так щедро благодіє йому.

Коли Миколай закинув у те ж саме вікно третій мішок, чоловік почув дзвін золота і наздогнав святого. Він впав Миколаю в ноги і став зі сльозами дякувати. Тоді святий підняв бідняка з землі і попросив нікому не розповідати про нього.

Згодом святий Миколай відправився на поклоніння Святим місцям у Палестину. По дорозі сюди він утихомирив бурю на морі та воскресив корабельника, що впав зі щогли та забився. Коли святий обійшов Святі місця, то захотів віддатися самотницьким подвигам в пустині. Однак Божественний Голос повелів йому повернутися на батьківщину.

Після свого повернення Миколай поселився в монастирі, що називався святим Сіоном. Він надіявся провести тут решту свого життя. Проте Голос з Небес повелів йому йти в мир. Тоді святий відправився в місто Міри, де жив, як бідняк, і не мав пристанища.

В цей час скінчався архієпископ цього міста та всього Лікійського краю, і архієреї з усієї Лікії зібралися в Міри для обрання його наступника. Вони не могли дійти згоди щодо того, кому належить очолити Церкву, і вирішили молити Господа, щоб Він відкрив їм достойного мужа.

Тоді найстарший з єпископів мав видіння, в якому світлий муж повелів йому йти вночі до церкви і поставити архієпископом того, хто першим увійде в неї. При цьому той муж повідомив, що ім’я того чоловіка – Миколай.

Про своє видіння архієрей повідомив іншим єпископам. Потім він став на вказаному у видінні місці і зустрів святого Миколая, що раніше за інших прийшов в храм на Богослужіння. Він привів святого до інших архієреїв, і вони поставили Миколая архієпископом Мір-Лікійським.

З цього часу святий перестав приховувати свої благодіяння та богоугодні справи, аби інші могли повчатися його прикладом.

Коли гоніння на християн, підняте царями Діоклетіаном та Максиміаном, досягнуло Лікійського краю, святитель Миколай був ув’язнений в темниці. Тут він заради Христа переносив тяжкі страждання. З часом на престол зійшов цар Костянтин, який звільнив усіх ув’язнених за істинну віру, і святитель Миколай повернувся на свою кафедру.

Під час Першого Вселенського Собору святих отців у Нікеї, на якому була засуджена єресь Арія і сам єретик, святий Миколай вдарив Арія по обличчю. За це святителя вирішили позбавити сану.

Однак тоді деякі святі отці бачили у видінні, як поруч з Миколаєм стоять Іісус Христос з Євангелієм та Пречиста Богородиця з омофором і подають святому знаки його сану. Після цього видіння всі зрозуміли, що вчинок Миколая був угодний Богу, і віддали святому честь.

Чудеса та благодіяння святителя, звершені ним за життя та після смерті, перерахувати неможливо. Святий піклувався про скривджених, бідних, сиріт. В своєму домі він приймав кожного, хто до нього приходив.

Миколай визволяв несправедливо засуджених до страти, зцілював хвороби, проганяв бісів, втихомирював бурі, рятував від голодної смерті, грішників приводив до покаяння і для кожного, хто з вірою звертався до нього, був заступником та помічником.

Добавить комментарий