22 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Стефана Новосіятеля

Святий Стефан народився у благочестивого подружжя Захарії та Феофанії, що проживало в Константинополі поблизу церкви св. первомученика архідиякона Стефана. Мати святого, коли носила його в утробі, дотримувалася строгого посту і споживала лише хліб та овочі.

Коли немовля народилося на світ, на його грудях виявилося зображення Хреста. Ще в грудному віці Стефан показував себе майбутнім великим подвижником. Оскільки він не вживав материнського молока протягом двох-трьох днів після прийняття його матір’ю ситної їжі.

Через це близькі Стефана журилися, але таке стримання нітрохи не шкодило дитині. Отрок зростав слухняним і старанно вчився.

Згодом Захарія, батько святого, був рукопокладений в сан пресвітера і став служити Богу у великій Константинопольській церкві. В цей час і Стефан прийняв чернецтво та був зарахований до кліриків цієї ж церкви. Він передрік швидку смерть своєму батьку, що невдовзі і сталося.

З часом святий став затворником. Він усамітнився в церкві Апостола Петра, де перебував у молитовному подвигу і споживав тільки овочі. Тут Стефану було видіння. Святому явився Апостол Петро, який подав йому мир і схвалив розпочатий ним подвиг затворництва.

Через три роки Стефану явився священномученик Антипа, який сказав йому бути уважним до себе та пообіцяв не покидати його. Після цього видіння преподобний посилив свої подвиги. Так, він і далі продовжував вживати в їжу тільки овочі, однак споживав їх лише раз чи двічі на тиждень, причому без солі.

Подвижницьке життя святого супроводжувалося його духовним вдосконаленням. Він з часом удостоївся сану святителя і отримав від Господа дар звершувати чудеса.

Коли Стефан проживав при церкві св. Антипи і йшов сороковий рік його життя, стався сильний землетрус. Під час цього землетрусу церква повністю зруйнувалася, і Стефан переселився в гробову печеру, де подвизався дванадцять років.

Тут святий вкрай умертвляв свою плоть, через що зовсім знесилився. Його зуби та волосся повипадали, чому посприяла надмірна вологість повітря.

Після цього Стефан вийшов з печери і прийняв схиму. В цей час він їв лише по одному овочу і пив трохи води тільки у Господні свята після звершення Літургії.

Через п’ятдесят років строгого подвижницького життя у сімдесятидвохрічному віці Стефан відійшов до Господа. Чесна кончина святого наступила в 912 році.

Добавить комментарий