24 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Никона Печерського

Святий Никон народився в Києві у знатній сім’ї. Він прийняв постриг в Києво-Печерському монастирі і став досвідченим монахом. Коли на Київ в 1096-му році напали половці, Никон разом зі святим Євстратієм Печерським потрапив в полон.

Половці відвели полонених в свою країну і ув’язнили. Один же доброчесний християнин хотів викупити Никона з полону разом з іншими полоненими, але преподобний ухилився від нього. Той чоловік подумав, що Никон бажає, аби його викупили багаті родичі, і після свого прибуття в Київ повідомив їм про Никона.

Тоді родичі святого зі скарбами явились до половців. Однак Никон сказав їм, щоб вони не витрачали на нього свого багатства, оскільки якщо він потрапив у полон, то така воля Божа. Після цього родичі святого докорили йому та повернулися додому.

Половці ж побачили, що нічого не можуть добитися від Никона, і стали мучити його. Вони заковували його в кайдани, зв’язували, палили вогнем, різали ножами, залишали без їжі по декілька днів, влітку тримали під палючим сонцем, а взимку викидали на холод.

Такі страждання преподобний терпів протягом трьох років і за все дякував Богу. Нечестиві ж прагнули таким чином примусити святого заплатити за себе викуп.

Згодом Никон повідомив половцям, що на третій день Господь визволить його даром. Преподобний сказав, що йому відкрив це у видінні святий Євстратій, якого половці продали єврею.

Цей єврей разом з іншими іудеями розіп’яв Євстратія на хресті та умертвив його списом.
Коли половець, який полонив святого, почув це, то подумав, що Никон хоче втекти. Тоді він підрізав преподобному жили під колінами та став пильно стерегти його. Коли на третій день Никона оточувала варта, він раптом став невидимим, і почувся лише голос святого, що звеличував Бога.

В цей час преподобний був чудесно перенесений в Печерську церкву Пресвятої Богородиці, де саме звершувалася Літургія. Братія оточила Никона і стала розпитувати, як він тут опинився. Никон всупереч своєму бажанню приховати чудо, не зміг цього зробити, оскільки був закований в ланцюги та понівечений.

Його рани гноїлися, а з гомілок текла кров. Тому він змушений був повідомити про те, що з ним сталося, однак не хотів, щоб його звільняли від оков. Ігумен же монастиря сказав Никону, що Господь не врятував би його від полону, якщо б хотів, аби він перебував в оковах. Після цього кайдани були зняті зі святого і перековані на потрібні для вівтаря речі.

Коли з половцями був встановлений мир, Києво-Печерський монастир відвідав половець, в якого преподобний був полоненим. Він побачив тут Никона і повідомив братії усе про нього.

Після цього цей половець навернувся до істинної віри і прийняв чернецтво в Печерській обителі, де подвизався до своєї кончини. Разом з ним подвизалися і його родичі, що прибули тоді в Київ.
Відомі й інші чудеса преподобного Никона.

Так, під час свого перебування в полоні Никон зцілив своєю молитвою полонених, що сильно захворіли від голоду, і дав їм можливість невидимо втекти з полону.

Якось захворів сам половець, який полонив святого. Він зрозумів наближення своєї кончини і заповідав близьким після своєї смерті розіп’яти Никона над його могилою. Преподобний же прозрів майбутнє навернення того половця до істинної віри і помолився за нього Богу. По молитві Никона половець одужав.

«Сухим» же преподобного називають через те, що він ще живим стік кров’ю, згнив від ран та висох від катувань. Однак, не дивлячись на тілесну неміч, Никон був наділений духовною силою, що властива Небесним Силам.

Кончина преподобного наступила на початку ХІІ ст. Нетлінні мощі Никона почивають у печері, духом же своїм святий перебуває на Небесах, де славить Отця, і Сина, і Святого Духа – Істинного Бога – вовіки. Амінь.

Добавить комментарий