28 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті святого мученика Єлевферія

Святий Єлевферій народився в Римі в знатній та багатій сім’ї. Батько його був воєначальником. Мати ж святого, Анфія, пізнала істинну віру, прийняла Святе Хрещення від Апостола Павла і виховувала свого сина в благочесті.

В 15-річному віці Єлевферій був посвячений в диякона, у 17-річному – в священика, а на 21-му році свого життя став єпископом Ілліріка (області, що охоплювала східне узбережжя Адріатичного моря).

Невдовзі нечестивий імператор Адріан, що царював у 117 – 138 рр., став переслідувати християн. Він послав в Іллірік воєводу Філікса, аби той схопив та привів до нього Єлевферія.

Коли святий повчав народ у церкві, воїни за наказом Філікса оточили храм, а сам воєвода увійшов всередину. Тут Філікс почув проповідь Єлевферія і з гонителя став учнем Господнім. При цьому воєвода вирішив не виконувати повеління царя та не повертатися до нього.

Святий же Єлевферій бажав постраждати за істинну віру і зібрався в путь. За ним, як агнець за пастирем, пішов слідом і Філікс. По дорозі в Рим він прийняв від Єлевферія Святе Хрещення.

В Римі святий, який на той час був ще юнаком, мужньо представ перед царем. Адріан запитав у нього, для чого він покинув віру предків і шанує нового Бога, що загинув лютою смертю.

Єлевферій же нічого не відповідав на запитання царя. Потім Адріан став схиляти святого до жертвоприношення язичницьким богам. Він обіцяв Єлевферію у разі покори великі почесті, а у противному разі – жорстокі муки. Святий же був непохитним в своїй вірі і сказав, що для нього смерть за Христа – блаженство.

Після цього мученика поклали на розжарений мідний одр, але він встав з нього анітрохи неушкодженим. При цьому Єлевферій сказав царю, аби він подивився на нього і пізнав Істинного Бога та немічність своїх богів. Адріан визнав слова святого за безчестя для себе і вирішив піддати його ще більшим мукам.

Тоді запалили вогонь під залізною решіткою, яку зверху поливали олією, щоб вона була охоплена полум’ям. На цю решітку і поклали святого, але вогонь миттєво погас і решітка стала холодною. Тому мученик не постраждав.

Потім у величезній сковороді розтопили віск, смолу та сало і довели їх до стану кипіння. Після цього на сковороду поклали святого. Проте знову сталося чудо, і Єлевферій залишився неушкодженим.

Розлючений Адріан не знав, яким катуванням піддати святого, аби вони спричинили йому шкоду. В цей час міський епарх Корив, що вже почав пізнавати християнську віру, але по-всякому догоджав царю, порадив йому вкинути святого в розжарену мідну піч, наповнену гострими залізними прутами.

Коли піч була приготовлена, Єлевферій став дякувати Богу та молити Його про порятунок. Потім святий молив Господа за своїх ворогів. Цю його молитву слухав Корив. Її слова сильно вплинули на нього, і він запитав царя, для чого він так мучить невинного мужа.

Коли Адріан почув це від Корива, то подумав, що його підкупила золотом матір Єлевферія, і запропонував йому свої скарби. Однак Корив сказав царю, що жоден з його богів не може зберегти нікого від вогню, а Бог Єлевферія зробив його міцнішим за всяку муку.

Тоді Адріан розлютився і повелів кинути в приготовлену піч Корива. Проте Корив по молитві святого Єлевферія через годину вийшов з печі неушкодженим, після чого його обезглавили.

Пізніше в піч кинули Єлевферія. Тут його стали тягнути по залізних прутах, але прути переламалися, вогонь згас і піч вистигла. Тоді всі присутні прославили Бога, а мученик був відведений в темницю. В темниці святий годувався ангельською їжею, яку йому через голуба посилав Господь.

Потім за повелінням Адріана Єлевферій був прив’язаний до диких волів. Проте в цей час явився Ангел, звільнив святого і підняв його на гору поблизу міста. Тут святий жив посеред звірів, які не спричиняли йому шкоди, а лише лестилися до нього та служили йому.

Згодом про те, де знаходиться Єлевферій, дізнався цар. Він послав воїнів схопити його, однак звірі кинулися захищати святого. Мученик же не дозволив звірам спричинити шкоду воїнам і з радістю пішов до царя. По дорозі він навернув до істинної віри воїнів, а разом з ними і близько п’ятисот чоловік народу.

На місці страти на святого випустили лева та левицю, але вони сумирно лизали йому ноги. Тоді народ прославив Бога. Нечестиві ж язичники стали хулити мученика і називали його волхвом. За це вони були покарані, бо деякі з них раптом оніміли.

Після цього голову Єлевферія усікли мечем. Його матір Анфія з радістю стала обнімати і цілувати тіло свого сина. В цей час і її обезглавили. Християни взяли тіла святих та похоронили їх з честю. Кончина мучеників наступила близько 120 року.

Добавить комментарий