29 грудня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті цариці Феофанії

Свята Феофанія була царського роду і народилася у Царгороді в благочестивого подружжя Костянтина та Анни. Її батько був високим сановником при царському дворі. Костянтин та Анна довго не мали дітей і ревно молилися Пречистій Діві Богородиці, аби Вона випросила у Бога для них дитину.

Згодом у подружжя народилася дівчинка, яку назвали Феофанією. Дівчинка зростала розумною, доброчесною і була прикрашена різними даруваннями.

Коли Феофанія підросла, батьки стали шукати достойного юнака, щоб віддати за нього заміж свою дочку. В цей час імператор Василій Македонянин (867 – 886 рр.) підшукував наречену для свого сина Лева (імператор Лев VI Мудрий, що царював у 886 – 911 рр.).

Доброчесна і прекрасна Феофанія виявилася кращою за інших дівиць і стала дружиною наслідника престолу. Через деякий час імператор повстав проти свого сина і ув’язнив його разом з дружиною. Сталося це так.

Євхаїтський єпископ Феодор Сантаварін, що був волхвом та послідовником маніхейської єресі, ненавидів царевича Лева, бо Лев не любив та зневажав його, як ворога Божого. В той же час Феодор користувався довірою та повагою царя Василія.

Оскільки, коли скінчався старший син царя Костянтин і цар сильно скорбів, Феодор за допомогою волхвування показав його Василію живим. У видінні царю явився Костянтин, якого він обійняв та поцілував. Після цього примара зникла. Василій же прийняв видіння за дійсність і став вважати Феодора своїм другом.

Цей Феодор вирішив нашкодити Леву. Він порадив насліднику престолу, який часто їздив з батьком на полювання, потай носити в своєму чоботі меч, щоб у разі небезпеки захистити батька.

Імператору ж Феодор пізніше сказав, що його син хоче один правити царством і має намір убити його, для чого потай носить з собою зброю. Щоб підтвердити істинність своїх слів, Феодор порадив царю переконатися в тому на ділі.

Під час наступного полювання імператор Василій повелів своєму сину показати, що він носить в чоботі. Коли Лев показав меч, то цар не став слухати його оправдань і ув’язнив його разом з Феофанією в таємному приміщенні, яке було в царських палатах.

Крім того, за підказкою Феодора, цар хотів виколоти сину очі, однак Патріарх і синкліт заступилися за царевича.

Понад три роки Лев з Феофанією терпіли ув’язнення, подвизаючись в пості та молитвах. Синкліт же неодноразово хотів клопотати перед царем за його сина, однак не було для цього нагоди.
Одного разу на свято Пророка Іллі цар скликав до себе на обід своїх придворних.

В цей час папуга, що вмів говорити деякі слова, часто повторював: «Ох-ох-ох, господарю Леве». Придворні чули це і не хотіли їсти та пити. Тоді цар запитав у них, чому вони такі сумні. Вони ж відповіли, що як же їм не сумувати, коли навіть птах тужить за своїм господарем, що безвинно страждає.

Такі слова придворних зворушили серце царя і він повелів привести до себе сина. Коли Лев був приведений, Василій став його цілувати та обіймати і повернув йому царський сан.

Невдовзі Василій захворів і помер. Тоді Лев став повновладним царем і покарав Феодора Сантаваріна. За царським повелінням волхва побили, осліпили та ув’язнили в Афінах.

Свята ж Феофанія, що вступила на царський престол, нехтувала славою та життєвими насолодами і ревно дбала про своє спасіння. Вона неустанно молилася та звершувала справи милосердя.

В їжу Феофанія вживала лише хліб та сушену зелень, а під розкішним царським вбранням носила грубу волосяницю. Багатства, що опинилися в її руках, цариця щедро роздавала бідним, сиротам та вдовам.

До рабів же і слуг Феофанія ставилася як до братів та сестер і ніколи не промовляла гнилого слова. Спала цариця зовсім мало і на підлозі. Для цього вона покривала кістки та зуби тварин чистою рогожею, на яку і лягала. Поруч же стояло постелене вісоном та прикрашене золотом розкішне ліжко.

Через таке суворе життя Феофанія тяжко занедужала. Однак і в цей час вона не покидала молитов та читання божественних книг і піклувалася про беззахисних та бідних. Коли цариця відчула наближення своєї кончини, то повеліла всім близьким прийти попрощатися з нею. Після цього, прикрашена багатьма чеснотами, Феофанія відійшла до Господа.

Ще за життя Феофанії цар Лев вирішив побудувати в честь неї церкву, бо вважав свою дружину святою. Однак, коли вона довідалася про намір свого чоловіка, то заборонила йому це робити.

Тоді Лев перейменував храм, що вже будувався, в ім’я Всіх Святих і, зі згоди всієї Церкви, постановив святкувати пам’ять Всіх Святих в першу неділю після П’ятидесятниці. Він подумав, що таким чином, якщо його дружина свята, буде святкуватися і її пам’ять.

Блаженна Феофанія скінчалася близько 893 р. і була похована у згаданому храмі.

Добавить комментарий