1 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мученика Воніфатія

Святий Воніфатій був рабом молодої і гарної римлянки Аглаїди, дочки колишнього начальника міста Акакія, що отримала від батьків великий спадок. Аглаїда проводила життя у гріхах і перебувала в нечистому плотському зв’язку з Воніфатієм, якого поставила управителем свого дому.

Однак Воніфатій прагнув виправитися і часто молив про це Бога. Крім того, він був милостивим і співчутливим до людей.

В той час багато християн гинуло за свою віру. І Аглаїда захотіла мати в себе мощі мученика, аби він був її заступником та допоміг покинути гріховне життя. Вона повідомила про своє бажання Воніфатію і повеліла йому відправитися за мученицькими мощами в країни, де масово вбивають християн.

При цьому Аглаїда дала Воніфатію багато золота для роздачі бідним і на викуп мощей, оскільки нечестиві не віддавали тіл мучеників даром і таким чином здобували собі неправедне багатство.

Коли Воніфатій виходив з дому, то з посмішкою запитав у Аглаїди, чи прийме вона його тіло, замучене за Христа, якщо він не знайде мученицьких мощей. Аглаїда тоді засміялася та докорила Воніфатію.

Вона сказала, що тепер час не для глуму, а для благоговіння, і заповідала своєму вірному рабу бути смиренним та стриманим в дорозі. Також Аглаїда промовила, що вони через свої гріхи не тільки недостойні торкатися до святих мощей, але й навіть дивитися на них.

Воніфатій послухався своєї господині і не вживав в дорозі м’яса та вина. Також він часто молився Богу і каявся в своїх гріхах.

Коли Воніфатій прибув в кілікійське місто Тарс в Малій Азії, то залишив своїх супутників в готелі, а сам відправився на місце катування християн. Тут його сильно вразили муки страждальців.

Одного палили на вогні, іншому виколювали очі, декому відрубали руки та ноги, і він, як клубок, качався по землі, когось настромили на кіл, який пройшов крізь все тіло до самої шиї, хтось лежав перепиляний пилкою.

При цьому мучеників укріпляла благодать Божа, і обличчя їхні були радісними. Тоді Воніфатій, сповнений Божественної ревності, вийшов на місце катування і став обіймати та цілувати страждальців, яких було близько двадцяти чоловік.

В цей час він голосно прославив Бога, за що його схопили і привели до судді. Мучитель запитав у святого, хто він. І Воніфатій перш за все назвав себе християнином, а потім повідомив своє ім’я та сказав, що прибув з Риму.

Тоді суддя повелів Воніфатію принести жертву богам, однак він відмовився. Після цього мученика роздягнули, повісили вниз головою і стали так сильно бити, що плоть його відпадала шматками.

Потім мучитель знову порадив Воніфатію принести жертву, але він вдруге відмовився це зробити. Тоді за нігті рук та ніг святого увіткнули гострі голки. Після цього в горло Воніфатія влили розтоплене олово, але він нітрохи від цього не постраждав.

Весь присутній народ прославив Істинного Бога і сповідав свою віру в Нього. Потім люди почали кидати в суддю камінням і хотіли зруйнувати ідольське капище. Наляканий суддя втік у свій дім, а Воніфатія взяли під варту.

Коли наступного дня заворушення стихло, святий знову представ перед суддею. В цей час мучитель став хулити Істинного Бога, а Воніфатій в свою чергу ганьбив язичницьких богів. Тоді суддя повелів кинути мученика в котел з розтопленою смолою.

Однак явився Ангел Божий і врятував святого. Смола ж вилилася з котла і попалила багатьох невірних. Потім Воніфатія засудили до страти, і він був усічений мечем. З його рани при цьому витекли кров і молоко, через що близько 550 чол. увірувало в Христа.

В той час супутники Воніфатія стали його шукати. Вони думали, що він проводить час в п’янстві разом з блудницями, і погано говорили про нього. Згодом вони знайшли Воніфатія замученим за Христа і стали скорбіти через те, що насміхались над святим.

Тоді мученик відкрив очі та милостиво подивився на них, при цьому уста його посміхалися. В цей час всі зрозуміли, що Воніфатій простив їм їхню провину. Вони заплатили за мощі Воніфатія 500 золотих монет і відправилися додому.

Коли подорожні були неподалік від Риму, Аглаїді уві сні явився Ангел і сказав прийняти того, хто був колись її рабом, а тепер буде її господарем та захисником.

Тоді Аглаїда взяла з собою декількох кліриків і відправилася назустріч святому. Вона згадала про пророцтво Воніфатія і зраділа, що він став жертвою Богу за їхні гріхи. В своєму маєтку приблизно за 9 верст від Риму Аглаїда спорудила в честь мученика храм, де поклала його чесне тіло.

Від мощей святого звершувалося багато чудес. Потім Аглаїда роздала своє багатство бідним, відреклася від світу і провела 18 років у покаянні, після чого з миром відійшла до Господа. Тіло її поклали поруч з гробом Воніфатія. Кончина ж святого наступила в 290 році.

Добавить комментарий