4 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Анастасії Узорішительниці

Великомучениця Анастасія народилася в Римі в сім’ї сенатора-язичника. Її матір була християнкою і віддала свою дочку на навчання одному благочестивому мужу Хрісогону. З його допомогою дівиця навчилася грамоти та твердо увірувала в Христа.

Після смерті матері всупереч волі Анастасії батько видав її заміж за благородного язичника Помплія. Однак святій вдалося зберегти невинність, оскільки вона сказала своєму чоловіку, що страждає від невиліковної і постійної жіночої хвороби.

Навіть коли нечестивий намагався заволодіти Анастасією силоміць, Ангел-охоронець святої допомагав їй уникнути його рук.

Свята дівиця часто відвідувала ув’язнених за віру Христову, обмивала їхні рани та годувала їх. Невдовзі про це довідався її чоловік і сильно розгнівався. Він нещадно побив Анастасію та замкнув в окремій кімнаті.

Свята сильно переживала через те, що більше не може благодіяти Христовим мученикам і відвідувати свого учителя Хрісогона, який перебував в темниці.

Невдовзі помер батько Анастасії, і жорстокий чоловік вирішив звести її зі світу, аби заволодіти її спадком та одружитися на іншій. Для цього він щоденно мучив Анастасію. В цей час свята писала листи до свого наставника Хрісогона.

Він же утішав її і казав, що Господь звільнить її від такої напасті. Так і сталося. Скоро чоловік Анастасії загинув у корабельній катастрофі, і вона змогла жити вільно та витрачати свій спадок на благодійні справи.

Згодом нечестивий цар Діоклетіан, що перебував в Аквілеї (місто у Верхній Італії), повелів привести до себе Хрісогона, який спонукав до мученицького подвигу християн. Тоді свята Анастасія пішла слідом за своїм учителем.

Після невдалої спроби відвернути Хрісогона від істинної віри, цар повелів відрубати йому голову. Тіло мученика забрав пресвітер Зоіл, який проживав неподалік від місця страти святого. Також там поблизу проживали благочестиві сестри-дівиці Агапія, Хіонія та Ірина. Вони, укріплені святою Анастасією, невдовзі прийняли мученицькі вінці.

Після цього Анастасія стала переходити з міста в місто, де відвідувала ув’язнених християн та доглядала їх. Також вона купувала в’язням звільнення від оков.

Коли Анастасія прийшла в Македонію, то познайомилася з благочестивою вдовою Феодотією, яка мала трьох малолітніх синів. Згодом Феодотія була схоплена та приведена до царя. Тоді один язичник Левкадій, зваблений красою Феодотії, випросив у царя дозвіл взяти її собі за дружину.

Однак Феодотія, яку разом з дітьми Левкадій забрав до себе в дім, відмовилася від одруження з ним. В цей час Левкадій у справах покинув місто, і Феодотія разом з Анастасією допомагала ув’язненим за Христа.

Згодом за повелінням Діоклетіана були убиті всі ув’язнені християни. Коли Анастасія після цього прийшла в темницю і не побачила тут в’язнів, то стала голосно кричати і ридати. Тоді вона була схоплена і відправлена до царя.

Жадібний Діоклетіан запитав в неї про її багатство. Свята ж повідомила, що все віддала Христу. Після цього Анастасію передали начальнику області, а потім Капітолійському жерцю Ульпіану. Він розклав перед святою з одного боку предмети розкоші, а з другого знаряддя катувань і сказав їй зробити свій вибір.

Тоді свята діва обрала знаряддя мук. Після цього лукавий жрець приставив до Анастасії жінок, які протягом трьох днів говорили їй облесливі слова та схиляли до ідолопоклонства, однак нічого не досягнули.

Потім Ульпіан засудив святу до катування, але спочатку хотів обезчестити її. Однак він не зміг навіть доторкнутися до неї, бо раптом осліп, а через кілька днів і скінчався. Так свята знову потрапила на свободу.

Невдовзі повернувся Левкадій і віддав Феодотію на муки. Разом з дітьми мученицю кинули в розжарену піч, де вони і віддали свої душі в руки Божі.

Свята ж Анастасія потрапила до іллірійського ігемона, який протягом тридцяти днів морив її голодом в темниці. Тут святій щоночі являлася Феодотія, яка утішала її та укріпляла до мученицького подвигу.

Коли Анастасія знову предстала перед ігемоном, то він здивувався, що вона анітрохи не знемогла від голоду. Тоді він ув’язнив її на тридцять днів в іншій темниці, куди запечатав вхід своїм перснем. Однак свята знову не померла голодною смертю.

Після цього ігемон повелів втопити Анастасію в морі разом засудженими до страти в’язнями. Серед них був християнин Євтихіан. Однак всі ув’язнені в кількості 120 чол. були чудесно врятовані та увірували в Христа. Після цього за наказом ігемона їх усіх умертвили.

Святу Анастасію ігемон повелів розтягнути між чотирма стовпами і спалити. Під час виконання цієї кари великомучениця відійшла до Господа, при цьому її тіло анітрохи не постраждало.

Останки святої поховала в своєму винограднику благочестива жінка Аполлінарія, яка пізніше спорудила над ними церкву. Згодом мощі Анастасії прославилися чудесами і були перенесені в Константинополь.

Добавить комментарий