5 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті 10-ти мучеників Критських

За царювання Римського імператора Декія правителем острову Криту був призначений однойменний йому Декій, який нещадно катував та вбивав християн. Якось були схоплені за віру Христову десять мужів: Феодул, Саторнін, Євпор, Геласій, Євнікіан, Зотік, Помпій, Агафопус, Василід та Єварест.

Ці благочестиві мужі безбоязно предстали перед правителем і були піддані різноманітним катуванням. Мучеників били, тягнули по землі, кидали в них камінням, опльовували і по-всякому з них насміхалися. Так мучили святих протягом тридцяти днів, і вони мужньо терпіли страждання.

Коли мучеників привели на останній суд, Декій повелів їм принести жертву богам. Тоді страждальці відповіли, що вони вже і словом, і на ділі показали, що не покоряться нечестивому повелінню та не поклоняться ідолам.

Потім вони повідомили ігемону, що катування за Істинного Бога для них є духовним торжеством. Декій же сказав святим, що вони скоро пізнають силу богів, яких ганьблять, і погрозив мученикам такими муками, від яких зникне вся їхня мужність, а інші непокірні християни устрашаться. Святі на це відповіли ігемону, що не слід їм говорити про богів.

Оскільки Дій був настільки розбещеним, що з допомогою чаклунства змінював свій зовнішній вигляд, аби все більше і більше звершувати мерзенних справ та задовольняти свою нестримну похіть. А інші люди оголосили його богом, щоб можна було оправдати та назвати богоугодним своє скверне розпусне життя.

Правитель розумів, що мученики говорять істину, і сильно лютував. Нечестивий народ також був готовий кинутися на святих та розтерзати їх. Тоді Декій помахом руки повелів народу втихомиритися і став думати, як стратити святих.

Після цього мучеників знову стали катувати. Одного з них стругали залізними кігтями, від чого відривалися шматки його плоті. Інших нещадно били, через що розбивалися їхні суглоби та роздроблювалися кістки.

Мученики ж радісно терпіли катування, і здавалося, що вони бажають ще більших мук. Дивитися, як катують святих, зібрався народ. Християни дивувалися терпінню мучеників і зміцнювалися у вірі, а язичники насолоджувалися кровавим видовищем і схиляли катів посилити катування.

Глашатай же в цей час закликав святих звершити жертвоприношення, а страждальці постійно називали себе християнами і висловлювали готовність багато разів померти за Христа.

Коли Декій переконався, що не зможе відвернути Христових воїнів від їхньої віри, то засудив їх до усічення мечем. Після цього мучеників повели за межі міста на місце страти, яке називалося Алонієм.

В дорозі святі сперечалися між собою, бо кожен хотів першим віддати життя за Христа. В цей час один з них на ім’я Феодул зауважив, що першим буде останній, який побачить смерть усіх своїх товаришів і безбоязно сам схилить під меч свою голову. Тоді всі погодилися з Феодулом.

На місці страти усі мученики помолилися за своїх близьких та співвітчизників, аби Господь привів їх до істинної віри, а потім по черзі віддали свої душі в руки Божі. Останки святих були з честю поховані християнами. Смерть мучеників наступила в ІІ ст.

Коли припинилося гоніння на віруючих в Істинного Бога, нетлінні мощі святих були перенесені з Алонія в Гортіну (на Криті) на захист місту та допомогу нужденним

Добавить комментарий