7 січня Українська Православна Церква відмічає Різдво Христове

Пречиста Діва Марія, Матір Господа нашого Іісуса Христа, дала обітницю Богу зберігати невинність до самої своєї смерті. Вона була обручена праведному 80-річному старцю Іосифу, аби він піклувався про Неї та охороняв Її дівочу чистоту.

Перш ніж старець взяв Діву під свою опіку, виявилося, що Діва носить в утробі дитину. Особливо це стало помітно, коли Богородиця повернулася від праведної Єлисавети, у якої перебувала три місяці. Старець Іосиф сильно опечалився і не знав, що йому робити.

Він не хотів викрити Марію, щоб Її не побили камінням за Законом Мойсея, і вирішив потай відпустити Її. Тоді вночі йому явився Ангел Господній і сказав, щоб він не боявся прийняти Марії, дружини своєї, оскільки зароджене в ній є від Духа Святого.

Також Ангел сповістив Іосифу, що Марія народить Сина, Якого він має назвати Іісусом (Іісус в перекладі на українську мову означає Спаситель). Коли Іосиф прокинувся, то прийняв Пречисту Діву і служив Їй зі страхом та благоговінням як Матері Спасителя.

В той час вийшло повеління від першого Римського імператора Августа (15 р. до Р. Хр. – 14 р. після Р. Хр.) здійснити всенародний перепис. Тому Іосиф разом з Марією відправився з Назарета, в якому проживав, у Віфлеєм, щоб записатися там, оскільки був з роду Давидового. Віфлеєм же називається містом Давидовим, тому що в ньому народився і був помазаний на царство Давид. Це місто розташовувалося на південь від Єрусалима.

Коли Іосиф з Пречистою Дівою наближався до Віфлеєма, Марії прийшов час родити. Пристанища ж у місті для них не знайшлося, оскільки велика кількість народу, що прибула сюди у зв’язку з переписом, заповнила все місто.

Тоді святі мандрівники знайшли собі притулок у печері, що знаходилася на схід від Віфлеєма у кам’яній горі, на якій і було побудоване місто. В цей час Іосиф пішов за старицею Саломією, що була їхньою родичкою і мала навики догляду за породіллями.

За його відсутності Пречиста Матір несказанно і чудесно народила Сина. При цьому Вона не зазнала властивої жінкам хвороби і залишилася Дівою. Про це Григорій Ніський говорить: «Діва зачала, Діва носила в утробі, Діва народила, Діва залишилася дівою».

Народження Сина Божого звершилося опівночі 25 грудня, в ніч з суботи на неділю. Богородиця Сама сповила Немовля і поклала в яслах. В той час повернувся Іосиф з Саломією.

Коли Діва Марія поклала Сина в ясла, то поклонилася Йому до землі як Богу і Творцю. У яслах же Немовля зігрівали своїм диханням віл та осел, які були приведені з Назарета. Осла взяли для того, щоб Богородиця їхала на ньому під час шляху, а вола – на продаж, аби за виручені гроші заплати встановлену данину і купити собі все необхідне.

Навпроти печери, де народився Син Божий, знаходилася висока башта. В цій башті жили пастухи. Тієї ночі троє з них не спали і стерегли стадо. Раптом засяяло яскраве світло і в Небесній Славі їм явився Ангел.

Пастухи сильно злякалися. Але Небесний Посланець сказав їм не боятися і сповістив про народження Спасителя, а також повідомив, що вони знайдуть сповите Немовля у яслах. В цей час почулися голоси безлічі Ангелів, які славословили Бога.

Після цього предивного видіння пастухи прийшли до Божого Сина і поклонилися Йому. Потім вони повідомили усім про Ангельське явлення. Присутні (Іосиф, Саломія та всі, хто на той час прийшов туди) дивувалися сказаному пастухами. Діва ж Марія зберігала всі їхні слова у серці своєму.

Так звершилося Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа, Якому і від нас грішних нехай буде слава, честь і поклоніння вовіки.

Добавить комментарий