11 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Марка Гробокопача

Святий Марк подвизався в Києво-Печерській обителі. Він був присутнім при перенесенні у 1091 р. з печери у церкву Успіння Пресвятої Богородиці мощей преподобного Феодосія.

Марк проживав в печері і займався копанням приміщень для молитовних подвигів братії та могил для померлих. Землю святий виносив назовні на своїх плечах. При цьому Марк постійно молився, дотримувався строгого посту і носив залізний пояс.

Навіть води святий пив зовсім мало з мідного, всередині пустого, хреста. Такими подвигами Марк умертвив свою плоть і уподібнився до Ангелів. Господь же сподобив Свого раба дару звершення чудес, через що навіть мертві слухалися його.

Якось святий копав могилу і зовсім знесилився. В цей час принесли померлого монаха на погребіння. Могила ж була недостатньо просторою, а іншого місця, щоб поховати покійника, не було. Тоді його поклали в тісну могилу, і братія стала сердитися на Марка, що немає навіть можливості полити померлого єлеєм.

Марк же попросив прощення, однак нарікання на нього тільки зросло. Тоді святий печерник сказав померлому посунутися, взяти самому єлей і вилити на себе. Покійний брат слухняно простягнув руку, взяв посудину з єлеєм і полив хрестоподібно собі ним обличчя і груди, після чого віддав посудину і спочив. Всі присутні від цього дуже злякалися.

Іншого разу прийшов в печеру монах, аби подивитися, де буде похований його померлий друг, що скінчався після довгої хвороби. Марк же сказав передати померлому, щоб він почекав до ранку наступного дня, допоки він викопає для нього могилу.

Тоді монах, який прийшов, запитав, кому він має це сказати, адже його друг вже помер. Однак Марк наполягав, щоб покійного попросили відійти до Христа наступного дня. Коли померлому передали ці слова, він раптом ожив і з відкритими очима пролежав, допоки йому не повідомили, що могила готова. Після цього той монах зімкнув повіки і преставився.

В обителі подвизалися два брати Феофіл та Іоанн, які мали сердечну любов між собою і ревно служили Богу. Якось Феофіл у монастирських справах на кілька днів покинув обитель. В цей час Іоанн помер і був похований у викопаній для них обох спільній могилі.

Коли Феофіл повернувся, то зі скорботою пішов у печеру до померлого брата. Тут він побачив, що Іоанн покладений у могилі на верхньому місці, і сильно обурився. Він докорив Марку за те, що той положив Іоанна там, де має лежати він, як старший.

Тоді смиренний Марк попросив прощення у Феофіла і сказав покійному уступити верхнє місце старшому брату. Іоанн покірно встав і перемістився на нижнє місце. Наляканий Феофіл впав до ніг Марка і став просити його повеліти Іоанну перелягти назад.

Тоді Марк повідомив Феофілу, що не може наказувати мертвим і що Іоанн перемістився з Божої волі, аби він побачив, яку його брат має любов до нього, і перестав нарікати. Потім Марк сказав Феофілу, що він мав уже більше не вийти з печери, але оскільки він ще не готовий до смерті, то йому треба подбати про спасіння своєї душі, бо через декілька його принесуть сюди.

Після цього Феофіл став сильно скорбіти. Він безперервно плакав і молив Господа дати йому час для покаяння. Так пройшло багато років, і від постійного плачу Феофіл осліп.

Коли Марк дізнався про наближення своєї кончини, то покликав до себе Феофіла, попросив у нього прощення і повідомив, що покидає цей світ. Феофіл же став просити Марка взяти його з собою або умолити Господа повернути йому зір.

Тоді Марк сказав Феофілу, що хоча він осліп тілесно, але духовно прозрів, і повідомив, що передрік йому смерть, аби привести його до смирення. Також печерник передрік Феофілу, що він прозріє за три дні до своєї кончини.

Після цього Марк відійшов до Господа. Його чудотворні мощі почивають у викопаній ним самим могилі і подають зцілення болящим.

Феофіл після розлуки з Марком став ще більше плакати. Він мав звичку збирати свої сльози в посудину, яку за багато років повністю заповнив. Невдовзі до Феофіла повернувся зір. В цей час він став молити Бога, щоб угодними були Йому його сльози.

Тоді святому явився Ангел і сказав, що він добре молиться, але йому не слід гордитися зібраними сльозами. При цьому Ангел показав Феофілу значно більшу посудину, заповнену благовонною рідиною, і сказав, що в ній зібрані його сльози, які просто падали на землю чи одяг або які він чим-небудь обтер.

Потім Ангел зник, а його посудина залишилася. Тоді Феофіл розповів ігумену про ангельське явлення і попросив вилити на його тіло після смерті вміст обох посудин. Коли ж святий спочив, то був покладений разом з Іоанном.

Його спочатку помазали з ангельської посудини, а потім полили сльозами, зібраними ним самим. Тепер святий, що так багато плакав на землі, радіє з Ангелами на Небі і славить Творця вовіки. Амінь.

Добавить комментарий