12 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті мучениці Анісії

Свята діва Анісія проживала в Солуні (нині грецьке місто Салоніки) під час правління гонителя християн царя Максиміана (284 – 305 рр.). Вона народилася в багатій християнській сім’ї і виховувалася в благочесті.

Дівиця була ангельської вдачі і сяяла красою. Вона рідко виходила з дому, багато молилася і скорбіла, що їй ще довго чекати до старості, коли вона зможе відійти з цього життя у Небесні обителі.

З часом батьки Анісії скінчалися, і вона стала спадкоємицею великого багатства. В цей час дівиця розмислила над тим, як згубно впливають гроші та розкіш на людську душу і вирішила не дати можливості багатству запанувати над її душею. Разом з тим Анісія прагнула до духовних подвигів і бажала зберегти невинність до кінця свого життя.

Після ревної молитви до Бога дівиця продала своє майно і стала роздавати виручені гроші бідним та ув’язненим. Вона відвідувала в’язнів, забезпечувала їх усім необхідним, лікувала їхні рани та втішала в стражданнях. Крім того, Анісія ходила по площах та вулицях і подавала щедру милостиню убогим.

Коли таким чином дівиця позбулася всього свого багатства, то замкнулася в окремій кімнаті і стала трудами своїх рук здобувати собі на прожиття. Вдень свята трудилася та читала божественні книги, а вночі віддавалася ревній молитві. При цьому Анісія перебувала в пості і зовсім мало спала. Ложем же її була тростинова підстилка, а ковдрою – лахміття.

Під час молитви свята проливала рясні сльози. Вона бажала швидше відійти в життя вічне, щоб постійно перебувати з Христом, Якого змалку полюбила. Споконвічний же ворог роду людського не міг підступити до дівиці, яка ревно молилася та огороджувала себе хресним знаменням. Однак іноді йому вдавалося навіяти на Анісію лінь та смуток.

В цей час нечестивий імператор Максиміан під бісівським впливом вирішив, що християни недостойні, аби їх вбивали перед царськими очима та записували їхні страждання. Він видав жорстокий указ, який дозволяв безбоязно будь-кому вбивати рабів Христових без усякого суду над ними. Внаслідок цього кров віруючих в Істинного Бога потекла рікою.

Якось після видачі цього безбожного царського повеління свята діва Анісія відправилася в церкву. Коли вона входила в Касантріотійські ворота, то почула шум. В цей день було язичницьке свято сонця, і нечестиві звершували жертвоприношення. Тоді один воїн помітив прекрасну Анісію, перегородив їй шлях і зухвало запитав, куди вона йде.

Дівиця ж перехрестилася і нічого не відповіла. Тоді воїн схопив її і голосно повторив своє запитання. Анісія ж назвала себе Христовою рабою і повідомила, що йде в церкву. Після цього зухвалець сказав їй, що не відпустить її і поведе з собою поклонятися їхнім богам.

При цьому він хотів зняти покров з голови Анісії, але вона плюнула йому в обличчя і сказала: «Нехай заборонить тобі, дияволе, Господь мій Іісус Христос». Воїн же, що перебував під владою біса, не міг стерпіти Імені Божого і вдарив дівицю в бік мечем.

Тоді Анісія впала на землю і прийняла жаданий мученицький вінець. Прохожі оплакували кончину такої прекрасної і юної діви та нарікали на жорстокого царя. Християни ж забрали мощі Анісії і поховали за дві версти від Касантріотійських воріт. Пізніше над могилою святої був споруджений молитовний дім.

Добавить комментарий