14 січня Українська Православна Церква відмічає день пам’яті Василія Великого

Святий Василій Великий народився близько 330 р. у Кесарії Каппадокійській. Його батьки, Василій та Емілія, були доброчесними християнами і мали десять дітей. Початкову освіту Василій здобував вдома, оскільки його батько був викладачем риторики та філософії.

Бабка ж Макрина та матір навчали отрока благочестя. З 17-річного віку святий займався різними науками у школах Кесарії, пізніше навчався в Константинополі, а після того в Афінах. Тут він здружився з Григорієм Богословом.

Щоб здобути духовну мудрість, святий побував у Єгипті, Палестині, Сирії та Месопотамії. Святе Хрещення Василій прийняв в ріці Йордан від Єрусалимського єпископа Максима. В цей час з неба спала на нього та єпископа блискавка, з якої вийшов голуб. Цей голуб занурився в Йордан, сколихнув воду та піднявся в небо.

Через рік після цього Василій прибув в Антиохію, де в 362 р. був посвячений в диякона. Пізніше святий повернувся на батьківщину в Кесарію. Тут архієпископом Євсевієм в 364 р. він був рукопокладений в пресвітера. Невдовзі Євсевій став заздрити добрій славі Василія, через що святий покинув Кесарію та поселився в пустині.

Тут він проводив подвижницьке життя і згодом зібрав навколо себе братію. Сюди прибув також і Григорій Богослов. Проте через поширення аріанської єресі Василій і Григорій змушені були покинути пустиню і виступити на захист православ’я.

Перед смертю архієпископ Євсевій примирився з Василієм і благословив святого вступити на архіпастирський престол, що і сталося в 370 р. Господь наділив святого Василія прозорливістю та даром звершення чудес.

Коли цар Юліан Відступник погрозив знищити всіх християн і пішов війною на персів, Василій молився, щоб нечестивий губитель не повернувся живим з війни. Цю молитву святий звершував перед іконою Богородиці, на якій було і зображення великомученика Меркурія зі списом.

Раптом це зображення зникло, а потім великомученик знову з’явився вже із закривавленим списом. Як виявилося, цар Юліан саме в той час був проколений на війні невідомим воїном.

Після Юліана на престол зійшов єретик Валент, який виганяв православних архіпастирів і замість них ставив послідовників аріанської єресі. За наказом Валента епарх Модест призвав Василія до себе і намагався схилити його до однодумності з царем.

Коли йому це не вдалося, то він став погрожувати святителю позбавленням майна, вигнанням та смертю. На це святий відповів, що, окрім старого одягу та декількох книг, у нього нічого немає; вигнання ж він не боїться, бо повсюди місце Боже; мук не страшиться, бо настільки слабкий, що відчує лише перший удар; і смерть для нього буде благодіянням, оскільки приведе його до Бога.

Пізніше цар Валент хотів підписати вирок про вигнання Василія, однак престол, на якому він сидів, раптом затрусився і тростина, якою він намагався зробити це, зламалася. Коли цар взяв другу тростину, зламалась і вона, а потім і третя. Від цього цар сильно злякався і вирок не підписав.

Якось Валент відібрав у православних соборну церкву в місті Нікеї і віддав її аріанам. Тоді святий Василій явився до царя і запропонував звершити праведний суд. Він порадив замкнути церкву, запечатати вхід в неї печатями і поставити варту.

Після чого аріани мали молитися протягом трьох діб, щоб двері церковні відкрилися самі по собі, а потім православні – протягом однієї ночі. І церква мала достатися тим, по чиїй молитві двері відкриються самі, а якщо не відкриються взагалі, то мала залишитися за аріанами. Така пропозиція сподобалася і царю, і аріанам. Православні ж стали нарікати на Василія.

Після того, коли молилися аріани, церковні двері залишалися замкненими. По молитві ж православних затрусилася земля і церковні двері відкрилися самі по собі, неначе від сильного вітру.

Перед своєю кончиною святий навернув до істинної віри єврея, який був умілим лікарем і за кілька днів наперед успішно визначав час смерті хворого. Так, цей єврей оглянув Василія і сказав, що його кончина от-от має наступити. Тоді святитель домовився з євреєм, що той прийме святу віру, якщо він доживе до ранку.

Єврей пішов, а Василій молив Бога про продовження свого життя заради спасіння єврея. І Господь послухав молитву святого. Наступного дня святитель хрестив єврея та його сім’ю, звершив Божественну Літургію, з усіма попрощався і з миром спочив. Кончина святого Василія Великого наступила 1-го січня 379 р.

За свого життя святитель Василій написав велику кількість богословських творів та склав чин Літургії.

На погребіння святого зібралося безліч народу. Чесні мощі святителя були поховані в церкві мученика Євпсіхія. Тепер голова Василія Великого знаходиться в Лаврі святого Афанасія на Афоні, а права рука – в храмі Воскресіння Господнього в Єрусалимі.

Добавить комментарий