21 січня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Григорія Печерського

Святий Григорій прийняв постриг в Києво-Печерській обителі від ігумена Феодосія в той час, коли преподобний Антоній віддавався самотницьким подвигам в печері.

Згодом Григорій досягнув такої духовної досконалості, що Господь наділив його даром звершення чудес. Святий мав владу над бісами і після кожного Богослужіння читав заклинальні молитви.

Переможений Григорієм диявол став боротися зі святим через злих людей. Так, він намовив деяких злодіїв обікрасти преподобного. У святого ж не було ніякого майна, окрім книг.

Коли злодії заховалися вночі біля келії Григорія, то він дізнався про їхній прихід, оскільки не спав і проводив ночі в молитві. Тоді святий попросив Бога послати цим людям сон. І злодії проспали п’ять діб, допоки Григорій в присутності інших монахів не розбудив їх.

Після цього святий нагодував зловмисників і відпустив. Коли про цю подію довідався правитель міста, то наказав покарати злодіїв. Тоді Григорій подарував правителю деякі книги і випросив у нього помилування для тих людей.

Інші ж книги святий продав і виручені гроші віддав бідним, аби більше ніхто не спокушався бажанням його обікрасти. Злодії ж розкаялися і стали працювати в монастирі на нужди братії.
У невеликому саду преподобний Григорій вирощував овочі та плоди.

Одного разу в цей сад забралися інші злодії. Вони набрали овочів і з мішками на плечах збиралися піти, однак не могли рушити з місця. В такому положенні вони перебували два дні, після чого стали кликати на допомогу Григорія.

Спочатку на їхні крики прийшли монахи, а потім – і Григорій. Він сказав злодіям, що вони за свої злодіяння будуть стояти на цьому місці до кінця своїх днів. Однак ті стали слізно благати святого про помилування і пообіцяли більше не красти.

Тоді Григорій взяв з тих чоловіків обіцянку, що вони своїми трудами будуть годувати інших людей, і відпустив їх. З того часу і до кінця свого життя колишні злодії трудилися на городах обителі.

Іншого разу до преподобного прийшли три чоловіки, аби хитрощами виманити щось у нього і розділити між собою. Вони придумали, що один з них засуджений на смерть, і стали просити у святого якусь річ, аби через викуп врятувати засудженого.

Тоді прозорливий Григорій заплакав і сказав, що горе тому чоловіку, бо настав день його погибелі. Прохачі ж відповіли, що чоловік не загине, якщо преподобний дасть їм що-небудь на викуп. Але святий повідомив, що і в такому разі той чоловік загине, і запитав, як мають його стратити. Обманщики ж сказали, що він має бути повішаний на дереві.

Григорій відповів, що це правда, оскільки так дійсно станеться наступного дня. Після цього святий виніс останні своїй книги і попросив повернути їх йому, якщо вони не знадобляться. Обманщики ж взяли книги і вирішили обікрасти ще й сад святого.

Наступної ночі вони прийшли знову і загородили вхід до печери преподобного. Чоловік, що удавав з себе засудженого на смерть, заліз на яблуню за плодами. Раптом відламався сук, за який він тримався, і чоловік при падінні зависнув на іншому суку так, що скоро задихнувся. Його ж товариші злякалися й утекли.

Після звершення Утрені монахи, що не побачили святого за Богослужінням, направилися до його печери і натрапили на мерця. Преподобного ж вони знайшли закритим у печері. Коли Григорій був звільнений, то повелів зняти мертвого чоловіка, а його товаришам, які прийшли на місце події, сказав, що їхня брехня справдилася.

Налякані обманщики впали до ніг святого і стали просити прощення. Тоді Григорій засудив їх на роботу в Печерському монастирі, і вони працювали на братію разом зі своїми дітьми до самої своєї смерті.

Якось преподобний спустився до Дніпра, щоб зачерпнути води. Тут з нього стали насміхатися слуги князя Ростислава Всеволодовича (внука Ярослава Мудрого), який прибув сюди за благословінням на похід проти половців.

Григорій же сказав князівським слугам, що їм слід каятися в своїх гріхах, оскільки вони невдовзі разом з князем потонуть. Ці слова преподобного почув сам князь. Він сильно розлютився і повелів зв’язати святому руки та ноги і з каменем на шиї кинути в воду.

Слуги виконали повеління свого князя, і таким чином Григорій загинув у воді. На третій день його тіло чудесно опинилося в своїй келії зі зв’язаними руками та ногами і каменем на шиї. Одяг святого при цьому ще був мокрим, а двері в келію замкнені.

Монастирська братія побачила це чудо і прославила Господа. Потім мощі святого були покладені в печері, де знаходяться нетлінними і нині.

Розлючений же князь Ростислав так і не увійшов в монастир за благословінням. Невдовзі він разом зі своїм військом загинув в ріці Стугні, коли тікав від половців. Святий же Григорій, скривджений князем, відійшов у Небесні Обителі, де вічно славословить Бога.

Добавить комментарий