22 січня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті митрополита Филипа

Святитель Филип народився 11-го лютого 1507 р. в боярській родині Количевих у Москві і був названий Феодором. Отрок виховувався в благочесті, досягав успіхів у навчанні і уникав суєтних ігор.

У дорослому віці Феодор став служити при дворі Великого князя Іоанна Васильовича (Грозного) і здобув його любов та прихильність. Згодом, коли Феодору було 30 років, він вирішив покинути мирське життя і поселитися в Соловецькому монастирі. Потай від усіх святий рушив в дорогу.

На шляху до обителі Феодор зупинявся в поселенні Хижах, що знаходилося в межах Великого Новгорода, де певний час проживав в одного селянина та пас його овець. Потім святий прибув на Соловецький острів і став смиренно виконувати різні тяжкі роботи в обителі.

При цьому ніхто нічого не знав про його походження, і святому неодноразово доводилося терпіти насмішки та побої. Згодом Феодор прийняв постриг з іменем Филип і став подвизатися під керівництвом досвідченого монаха Іони.

В чернечому чині святий спочатку трудився на кухні, а потім в кузні. За старанні труди братія стала хвалити Филипа. Тому він, щоб уникнути пустої слави, усамітнився в Соловецьких лісах.
Через певний час святий повернувся в обитель.

Тоді ігумен Олексій взяв собі його за помічника і поставив наглядати за новоприбулими послушниками. Коли Олексій через старість і тілесну неміч відмовився від ігуменства, на його місце був обраний Филип.

Святий ще більше посилив свої подвиги та тілесні труди. Братія ж хвалила його за це, і Филип знову покинув обитель. Приходив же він в монастир лише для причастя Святих Тайн. В цей час до ігуменства повернувся Олексій.

Після ж його смерті братія впросила Филипа прийняти начальство над монастирем, і Соловецька обитель за його керівництва процвітала.

Коли митрополит всієї Русі Афанасій залишив престол, цар Іоанн Васильович захотів бачити на митрополичій кафедрі Филипа і викликав його в Москву. В цей час почалися смути при царському дворі. Бояри ворогували між собою, що розлютило та налякало царя.

Через це він став з підозрою ставитися навіть до своїх близьких та слуг. Задля своєї безпеки Іоанн Грозний організував при собі особливе управління з опричників – охоронців, які були обрані з людей знатного походження. Цар наділив опричників великими володіннями та надав їм багато прав. Ці ж люди зловживали своєї владою та тяжко гнобили народ.

В цей час і прибув у Москву святий Филип. Він спочатку відмовлявся від святительського сану, однак змушений був вступити на митрополичий престол за бажанням царя. Святому Филипу було нестерпно дивитись на беззаконня опричників і він став благати царя припинити їх.

Однак цар не зважав на прохання святителя. Тоді Филип став спочатку віч-на-віч, а потім і привселюдно викривати самого Іоанна Грозного в його жорстокості. Цар же в свою чергу погрожував святому муками та засланням.

В той час знайшлися і зрадники серед духовних осіб, які намовляли царя скинути святителя з престолу. Однак Іоанн Грозний не хотів безпідставно позбавляти Филипа сану і відправив в Соловецьку обитель Суздальського єпископа Пафнутія та князя Василя Тьомкіна провести розслідування щодо життя святого.

Тут царські посланці підступно схилили частину монахів обмовити святителя, а тих, хто говорив про Филипа істину і хвалив його за богоугодне життя, нещадно побили. Потім разом з Соловецьким ігуменом Паїсієм, якому був обіцяний сан єпископа, та іншими наклепниками, вони повернулися в Москву.

Обмовники привселюдно звели наклеп на святого Филипа, і наступного ж дня він був позбавлений святительського сану та з ганьбою вигнаний з Успенського собору, де звершував Богослужіння. Спочатку святителя помістили в темниці в Богоявленському монастирі, а пізніше заслали в Тверський Отроч монастир, де ув’язнили в сирому та темному підвалі.

Приблизно через рік цар згадав про Филипа, коли направлявся у Новгород, і послав до нього опричника Малюту Скуратова. За кілька ж днів до цього святитель передрік наближення своєї кончини.

Коли Малюта увійшов в келію святого, то лицемірно припав до його ніг і попросив для царя благословіння йти в Новгород. Филип же відмовив у благословінні (під час того походу в Новгород Іоанн Грозний знищив кілька тисяч місцевих жителів). Тоді жорстокий Малюта задушив святого подушкою. Це сталося 23-го грудня 1569 р.

За правління благочестивого царя Феодора Іоанновича нетлінні мощі святителя Филипа були перенесені в Соловецький монастир і поставлені під папертю створеного ним храму, де він сам для себе викопав могилу. У 1652 р. мощі святителя були перевезені в Москву і покладені в Успенському соборі

Добавить комментарий