23 січня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Григорія Ніського

Святий Григорій, молодший брат святого Василія Великого, був родом з Кесарії Каппадокійської і виховувався у християнській сім’ї. Благочестя святого навчала його бабка Макрина, а початкові знання зі світських наук Григорій отримав від свого батька, учителя риторики та філософії.

Пізніше, вже після смерті батька, святий навчався в Кесарійській язичницькій школі, а потім поглиблював свої знання самостійно і з допомогою свого брата Василія. Григорій старанно вивчав риторику та філософію і прагнув стати світським оратором. Проте з часом в його душі сталася переміна.

Одного разу в маєтку його матері відбувалося святкування в честь перенесення мощей сорока мучеників, і Григорій був відкликаний з навчання на торжество. Святий був цим невдоволений і байдуже слухав Богослужіння, яке звершувалося всю ніч в їхньому саду.

Зрештою, він пішов в одну з альтанок і заснув. Тут йому приснився сон, в якому він намагався увійти в сад, але його не пропускали якісь світлоносні воїни, і лише завдяки заступництву одного з них Григорій зміг уникнути покарання.

Вражений цим сновидінням, святий покинув заняття мирськими науками та віддався читанню божественних книг. Згодом він став виконувати обов’язки анагноста, які полягали в читанні Святого Письма на богослужбових зібраннях.

Проте невдовзі Григорій знову ухилився до вивчення та викладання світських наук. Така переміна викликала невдоволення його друзів, і з часом під їхнім впливом та впливом своєї благочестивої сім’ї Григорій покинув мирське життя і став подвизатися в монастирі, заснованому Василієм Великим.

Через певний час святий Василій, що був тоді архієпископом Кесарійським, поставив Григорія єпископом Нісси (міста в північно-західній частині Каппадокії), аби мати в особі свого брата помічника в боротьбі проти аріанства.

В святительському сані Григорій добре пас словесне стадо і самовіддано охороняв його від ворогів. Велику допомогу в цьому святий отримував від своєї сестри Феозви, що була при ньому диякониссою.

За правління імператора Валента, прихильного до аріанської єресі, намісник Понту (північно-східної області Малої Азії на березі Чорного моря) Демосфен скликав Собор з покірних владі єпископів, на якому Григорій був позбавлений своєї кафедри.

Тоді святого під вартою відправили в Анкіру. Однак Григорію вдалося втекти і сховатися у безпечному місці. Пізніше був скликаний ще один Собор, на якому Григорій знову був позбавлений святительського престолу.

В цей час святий переходив з місця на місце і утверджував Православ’я. Після смерті Валента Григорію був повернутий святительський престол, і паства з радістю зустріла свого архіпастиря.

В 379 р. відійшов до Господа Василій Великий, що засмутило Григорія. Згодом він закінчив незавершену Василієм працю з описання шести днів творіння світу. В тому ж 379 р. Григорій прийняв участь в Антиохійському Соборі, на якому було вирішено відправити в Аравію та Палестину досвідченого мужа для утвердження тут православної віри.

Оскільки Церкву в цих країнах в той час бентежили єресі антикомаріан та коллірідіан, одні з яких не шанували непорочність Пресвятої Діви, а інші шанували Богородицю як божество. Для виконання поставленого на Соборі завдання був обраний святий Григорій, який успішно справився зі своїм дорученням в Аравії, але не зміг утвердити праву віру в Єрусалимі.

Допоки святий перебував за межами своєї єпархії, сюди проникло аріанство, яке йому з часом з трудом вдалося побороти.

Святитель Григорій був одним з головних діячів Другого Вселенського Собору, скликаного в Константинополі в 381 р. проти духоборця Македонія. Стараннями святого був доповнений Символ віри, прийнятий на Першому Вселенському Соборі у Нікеї.

На Другому Вселенському Соборі Григорій був оголошений разом з двома іншими архієреями охоронцем Православ’я для Понту, через що був змушений переїжджати з місця на місце для утвердження православної віри.

Свою паству святитель ревно наставляв у благочесті і часом декілька днів поспіль говорив повчання. Разом з тим святий захищав скривджених, піклувався про убогих та відрізнявся терплячістю, миролюбністю та щирістю.

До Господа Григорій відійшов у глибокій старості наприкінці IV ст. За своє життя святий написав багато цінних та корисних для Церкви творів.

Добавить комментарий