24 січня Українська Православна Церква відзначає память Феодосія Великого

Святий Феодосій був родом з Могаріонського поселення в Каппадокії і виховувався в благочесті. У віці отрока святий добре вивчив Святе Письмо і був читцем у церкві.

За царювання Маркіана (450 – 457 рр.) Феодосій відправився в Єрусалим. По дорозі сюди він відвідав святого Сімеона Стовпника, який передрік йому, що він буде пастирем словесних овець і багатьох врятує від диявола.

В Єрусалимі Феодосій поклонився Святим місцям, після чого відправився до відомого своїм подвижницьким життям старця Логгіна. З цим святим отцем Феодосій перебував досить тривалий час і повчався від нього доброчесності.

Згодом за повелінням Логгіна святий поселився при новозбудованій церкві Пресвятої Богородиці, що знаходилася на півшляху від Єрусалима до Віфлеєма. Невдовзі за богоугодне життя Феодосія стали шанувати люди і приходили до нього за повчанням. Подвижник же прагнув до безмовності і уникав людської слави.

Тому він віддалився в печеру, в якій за переданням відпочивали волхви, що приходили поклонитися новонародженому Христу. Тут святий постійно перебував у молитві та строгому посту.

Протягом тридцяти років Феодосій зовсім не їв хліба і вживав лише фініки, сочиво (відвар з зерна, гороху чи овочів), трави та коріння рослин. Коли не було і такої їжі, святий годувався розмоченими фініковими кісточками.

Згодом навколо Феодосія стали збиратися учні. Траплялося, що подвижникам не було що їсти. Тоді учні нарікали між собою на свого учителя. Однак по молитві святого Господь подавав їм все необхідне.

Коли кількість братії зросла і печера вже не могла вмістити усіх подвижників, учні стали просити святого про заснування монастиря. Феодосій вагався, бо прагнув до безмовного життя, але водночас і не хотів залишати братію без своєї пастирської опіки.

Тому він поклав в кадило холодне вугілля та фіміам без вогню і пішов по пустелі, аби Господь показав йому Свою волю та місце заснування обителі. Коли Феодосій з молитвою до Бога пройшов досить далеко і вже повертався назад, то вугілля чудесно загорілося неподалік від його печери.

На цьому місці братія невдовзі спорудила церкву, келії та монастирську огорожу. Таким чином утворилася лавра.

Святий Феодосій був милосердним та людинолюбним. Він приймав в свою обитель мандрівників, бідних та хворих. І навіть за відсутності достатньої кількості їжі усіх годував, причому монастирські запаси нерідко чудесно умножалися.

Преподобний влаштував багато богаділень та лікарень. Він піклувався про монахів, що подвизалися в горах та печерах. В своїй же обителі святий спорудив декілька храмів, щоб монахи з різних народів могли звершувати Богослужіння на рідній для себе мові.

Будучи вмістилищем Святого Духа, Феодосій мудро повчав братію, і кількість його учнів сягала майже семисот чоловік.

За царювання Анастасія (491 – 518 рр.), який ухилився в єресь Євтихія та Севера, преподобний мужньо виступив на захист Православ’я.

З лукавим наміром здобути прихильність Феодосія, якого слухалася вся Палестина, Анастасій відправив йому на нужди бідних та хворих багато золота. Преподобний зрозумів підступництво царя, однак прийняв дар.

В той же час він залишався твердим у вірі і на бік царя переходити не збирався. Невдовзі Анастасій став вимагати від Феодосія, щоб той сповідав єретичне вчення. Тоді святий зібрав усіх пустинників і написав царю у відповідь послання, в якому сповідав православну віру і показав непохитність свою та інших монахів.

Під впливом цього послання Анастасій тимчасово припинив гоніння на православних, однак згодом відновив з новою силою. Тоді Феодосій прийшов у Велику єрусалимську церкву і голосно оголосив анафему єретикам.

Потім разом з деякими зі своїх учнів він став обходити міста та поселення і утверджувати народ в благочесті. За це святому довелося перетерпіти заслання, однак недовго, бо цар-єретик невдовзі помер.

Господь наділив Свого угодника прозорливістю та даром звершення чудес. Так, одна жінка, що мала невиліковну хворобу грудей (очевидно злоякісну пухлину), чудесно зцілилася, коли потай доторкнулася до чернечого вбрання святого.

Якось гусениці та сарана спустошували поля в Палестині. Тоді Феодосій, будучи вже старим, з допомогою учнів вийшов на поле і сказав шкідникам, що Господь повеліває їм не губити людських трудів та не з’їдати їжу бідних. Після цих слів преподобного сарана розсіялася, а гусениці загинули.

Перед своєю кончиною Феодосій цілий рік пролежав на одрі хвороби. В цей час він продовжував безперестанно молитися та часто повчав братію. За три дні до своєї смерті святий сповістив про свій відхід трьом улюбленим єпископам, і на третій день у молитві до Бога скінчався у віці понад сто років.

В цей час отримав зцілення біснуватий, що доторкнувся до одра святого. Тіло Феодосія було з честю поховане у його печері. На погребіння преподобного зібралося безліч народу.

Добавить комментарий