29 січня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Спевсіппа, Єлевсіппа і Мелевсіппа

Святі мученики Спевсіпп, Єлевсіпп, Мелевсіпп та бабка їхня Леонілла постраждали за царювання Римського імператора Марка Аврелія (161 – 180 рр.). Вони проживали в місті Андематун в Галлії (нині Франція).

Єпископ Смірнський Полікарп, учень Іоанна Богослова, послав в різні країни проповідників істинної віри, аби вони умножили словесне стадо Христове. В Галлію, де в той час вбивали християн, Полікарп відправив пресвітерів Андохія і Венігна та диякона Фірса.

Коли ці мужі прибули в місто Едуя, то зустрілися з благочестивим сенатором Фавстом, який радо прийняв їх. Він попросив пресвітерів навернути до істинної віри своїх близьких, оскільки сам вже був таємним християнином.

В той час увірував у Христа син Фавста Сімфоріан, який згодом прийняв мученицький вінець. Потім благочестивий сенатор попросив пресвітерів наставити на путь спасіння і внуків своєї сестри Леонілли, що мали прекрасну освіту і трималися язичництва.

Тоді пресвітери розділилися, і Андохій з Фірсом відправилися в Августодон, а Венігн – в землю лінгонів (лінгони – древній кельтський народ), де проживала Леонілла з внуками.

Коли пресвітер Венігн прийшов до Леонілли, вона зустріла його з великою радістю. В той час її внуки, Спевсіпп, Єлевсіпп та Мелевсіпп, що були близнюками, перебували в поселенні Пасмасія, де приносили жертви богині Немезиді. При поверненні додому вони взяли з собою жертовного м’яса, яке Леонілла викинула псам.

В присутності пресвітера Венігна бабка стала розказувати своїм внукам про Істинного Бога, що створив весь світ, і повідомила, що Венігн прийшов з далекого краю і сповістить їм Заповіді Господні.

В цей час благодать Святого Духа проникла в серця юнаків, і вони з подивом слухали свою бабку. Потім вони запитали у неї, чому вона раніше їм не говорила про істинну віру. Тоді Леонілла відповіла, що мовчала, допоки був живим їхній батько та її син, який, будучи запеклим язичником, міг назавжди відвернути їх від віри Христової.

Багато й іншого бабка разом з пресвітером говорила юнакам, і вони стали згадувати свої сновидіння, які передвіщали їхнє навернення до Христа.

Пізніше, коли юнаки пізнали істини християнської віри, пресвітер Венігн хрестив їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Після цього він відправився проповідувати Христа в інше місто, де наставив багатьох на путь спасіння і скінчався мученицькою смертю.

Святі ж брати, коли прийняли Святе Хрещення, послали своїх слуг розбити ідол Немезиди, що ті й зробили. Крім того, вони порозбивали й усіх ідолів в своєму домі. Вчинок юнаків розгнівив язичницький народ, владу та жерців.

Святих схопили і стали допитувати. Вони ж сповідували Істинного Бога, ганьбили язичницьких богів і були готовими перетерпіти страждання та померти за Христа. Тоді судді стали радитися між собою, яким катуванням піддати святих, і вирішили спочатку покликати їхню бабку Леоніллу, щоб вона відвернула їх від християнської віри.

Леонілла ж у своїй розмові з внуками укріпляла їхню віру та спонукала їх до мученицького подвигу. Коли вона побачила, що юнаки тверді духом, то залишила їх.

Після цього судді запитали у святих, чи погоджуються вони поклонитися богам. Юнаки ж привселюдно сповідали свою віру в Істинного Бога та відреклися від несправжніх богів. Тоді святих повішали усіх на одному дереві і сильно розтягнули, через що їхні кістки виходили із суглобів. Мученики ж із радістю терпіли страждання і насміхалися над суддями.

Потім Спевсіппа, Єлевсіппа та Мелевсіппа кинули у велике вогнище, однак вони там анітрохи не постраждали. Коли ж вогонь погас, святі сказали мучителям, що їм дана влада відійти до Господа, коли вони самі того захочуть.

Невдовзі після цього мученики побачили Ангельські лики, помолилися Богу і мирно спочили. Їхні тіла були поховані в поселенні Урват приблизно за 2,5 версти від міста. Згодом там побудували храм, в якому подавалися чудесні зцілення болящим.

Коли мученики вже відійшли в Небесні Обителі, одна благочестива жінка Іовілла привселюдно оголосила себе християнкою. Її одразу схопили, повішали за волосся і стали катувати. Потім разом з бабкою святих Леоніллою Іовіллу відвели в те ж саме поселення Урват, де обох обезглавили.

Один чоловік Неон, який дивився на страждання мучеників та записував їхні подвиги, передав свій рукопис Турвону і також сповідав себе християнином. За це його нещадно били до тих пір, допоки він не віддав свою душу в руки Божі. Потім і Турвон прийняв мученицький вінець.

Кончина святих наступила 16 січня.

Добавить комментарий