3 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Неофіта

Святий Неофіт народився у віфінському місті Нікеї (у Малій Азії). Його батьки, Феодул та Флоренція, були благочестивими людьми і виховували сина в страху Божому. На десятому році свого життя отрок почав навчатися в школі і отримав від Бога дар звершувати чудеса. Коли він повертався з училища додому, то брав з собою найбідніших дітей і годував їх своїм обідом.

Допоки ті їли, святий йшов до східних міських воріт, накреслював там перстом хрест, і молився перед ним Богу. Коли ж діти приходили туди до Неофіта, то він вдаряв рукою в камінь на стіні, і з нього чудесно текла вода. Таким чином святий і годував, і поїв дітей. При цьому він забороняв їм розповідати будь-кому про це.

В наступному ж році Господь відкрив уві сні матері отрока, що її син чудесно виводить з каменя воду. Тоді вона стала молити Бога відкрити їй все про її сина. В той час прилетів з Неба світосяйний білий голуб, сів на ліжку Неофіта і сказав йому, що посланий Господом зберігати його одр непорочним.

Матір святого від страху раптом померла. Звістка про це швидко облетіла все місто. Багато народу зібралося в дім до померлої. Невдовзі прийшов з поля і батько святого, який гірко плакав через смерть своєї дружини.

Коли Неофіт зустрів батька, то сказав, що мати не померла, а міцно заснула. Після цього святий разом з батьком пішов до матері, взяв її за руку і сказав їй встати. Тоді Флоренція піднялася і стала обіймати та цілувати свого сина.

Всі присутні при цьому прославили Господа. Флоренція ж розказала своєму чоловіку все, що сталося уві сні і наяву. Люди дивувалися таким чудесам, і багато хто з язичників в той час навернувся до Христа.

Світосяйний голуб постійно являвся і сідав на одр Неофіта. Він промовляв до отрока людським голосом і одного разу повелів йому вийти з батьківського дому та слідувати за ним. Тоді Неофіт попрощався з батьками і дійшов за голубом до гори Олімпа, де увійшов в печеру, в якій проживав величезний лев. Святий одразу повелів звіру покинути печеру і сам поселився в ній. В цей час він годувався їжею, яку йому приносив Ангел.

Через рік за Божим повелінням Неофіт відправився до батьків, що наближалися до смерті. Він попрощався з ними і після їхньої кончини роздав свій спадок бідним. Потім святий знову повернувся в свою печеру, де перебував до 15-річного віку.

Під час Діоклетіанового та Максиміанового гоніння на християн Віфінською областю правив Декій. Якось він прийшов у Нікею і повелів усім жителям зібратися для жертвоприношення язичницьким богам. В цей час у Нікею прибули й царі.

Коли почалося мерзенне язичницьке свято, Неофіт був чудесно перенесений Ангелами з Олімпа на міську площу. Тут святий голосно промовив, що явився тим, хто його не шукав, аби викрити язичницьке нечестя.

Всі здивувалися, бо не розуміли, звідки раптом з’явився цей світлий юнак. Тоді жителі Нікеї одразу впізнали в ньому Неофіта. Декій же повелів святому звершити жертвоприношення. Однак юнак у відповідь викривав правителя і говорив йому, що він губить людські душі і терпітиме за це вічні муки в пеклі.

Мучитель розлютився через ці слова і повелів бити святого воловими жилами, а потім покласти його в оцет, перемішаний з сіллю. В цей час Неофіт закликав народ до покаяння та прийняття Святого Хрещення. Після цього мученику стали стругати ножем ребра, а потім кинули його в темницю.

Наступного ранку правитель Декій доповів царям про Неофіта, і вони повеліли спалити юнака. Після відмови святого принести жертву богам, його кинули в розжарену піч, де він перебував три доби.

Коли ж слуги відкрили піч, то з неї вирвалося полум’я і попалило багатьох язичників, а неушкоджений вогнем Неофіт голосно прославив Бога. Язичники ж приписували це чудо не Силі Божій, а волхвуванню.

Після цього святого вирішили віддати на поживу звірам. Проте ні ведмеді, ні лев не заподіяли Неофіту шкоди. Святий же впізнав лева, оскільки це був той самий лев, в печері якого він поселився.

Лев лизав святому ноги і проливав сльози, а потім за повелінням Неофіта віддалився назад в свою печеру. Крім того, святий повелів тому леву ніколи не шкодити людям.

В цей час наляканий мучитель наказав убити мученика. Тоді один іноплемінник проколов груди святого списом. Так Неофіт у 15-річному віці відійшов до Господа. Це сталося під час гоніння на християн, що було у 303 – 305 рр.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *