5 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Павлина Милостивого

Святий Павлін народився в Аквітанії – західній частині древньої Галлії (нині Франція). Він був сенатором при Римському імператорі, мав дружину Тарасію і разом з нею проводив богоугодне життя.

Оскільки подружжя було бездітним, то Павлін з Тарасією приймали до себе бідних сиріт і піклувалися про них, як про власних дітей. Згодом вони продали свій маєток і всі виручені гроші роздали бідним.

Якось, коли у подружжя не залишилося ніякої їжі, крім одного хліба, до них прийшов бідняк і попросив милостині. Павлін хотів віддати йому останній хліб, однак Тарасія не погодилася.

Тоді до святого прибув посланець і повідомив, що його друг послав йому багато їжі, однак корабель з їжею потонув у морській безодні. Павлін почув це і сказав дружині, що корабель не потонув би, якщо б вони віддали убогому свій останній хліб.

Після цього Павлін і Тарасія покинули Рим та прийшли в Кампанію (область середньої Італії), де зупинилися в своєму невеликому маєтку у місті Нолі. Невдовзі доброчесність Павліна відкрилася людям, і він примусово був поставлений єпископом Ноланської Церкви.

При цьому святий добре пас словесне стадо і живив його не лише духовною їжею, але й тілесною, оскільки піклувався про бідних, сиріт, вдів та полонених.

Сталося так, що всю Італію завоювали вандали. Вони розорили міста та села і багатьох людей полонили та відвезли в Африку. Святий Павлін в цей час наскільки міг допомагав зубожілим людям та викупляв полонених.

Якось прийшла до святого бідна вдова і попросила у нього милостиню на викуп свого сина. Однак тоді у Павліна вже не залишилося нічого, що він би міг пожертвувати. Тому він сказав вдові, щоб вона продала його самого і за виручені гроші викупила сина або обміняла його на юнака.

Вдова спочатку не повірила словам святого і подумала, що він насміхається. Однак Павлін запевнив її, що не жартує, і разом з нею відправився в Африку. Син же вдови перебував у полоні в царського зятя, в якого вдові, зрештою, вдалося забрати його в обмін на святого.

Тоді князь запитав у Павліна, що він вміє робити. Святий же сказав, що може добре доглядати сади, і був призначений садівником.

Коли таким чином святий став жити в полоні і працювати в саду, його господар часто розмовляв з ним на різні теми і дивувався його мудрості. Якось Павлін під час розмови сказав князю не відправлятися у задуману дорогу, оскільки його тесть – цар – скоро помре і за його відсутності владу захопить інший.

Тоді князь повідомив тестю слова Павліна, і цар захотів побачити святого. Коли ж святий, за наказом свого господаря, приніс царю овочів з городу, цар затрепетав. Він сказав своєму зятю, що бачив Павліна уві сні разом з іншими князями, і всі вони вершили над ним суд та постановили відняти у нього царську владу.

При цьому Павлін був не простою людиною, а мав високий сан. Тому цар сказав зятю розпитати у святого, хто він насправді.

Після цього князь став випитувати у Павліна, хто він. Святий же відповідав, що він його раб. Однак господар наполягав, щоб Павлін повідомив, ким він був в своєму краю. Тоді Павлін відкрив, що він – єпископ. Князь почув це і злякався.

Він вирішив відпустити святого та нагородити його багатими дарами. Однак святий нічого не хотів брати для себе і попросив звільнити з полону своїх співгромадян. Тоді були звільнені всі полонені з Кампанії, і князь відпустив їх з багатими дарами додому.

Через декілька днів, як і передрік святий, скінчався цар, і царство перейшло до його зятя, колишнього Павлінового господаря.

Коли святий повернувся на свою кафедру, то багато років мудро управляв своєю паствою. При цьому він звершував багато благодіянь убогим. Скінчався ж святитель Павлін у 431 р. Крім справ благодіяння він відомий як християнський поет та учитель.

Після святого залишилося 35 гімнів та 50 листів. Також передання приписує Павліну винайдення церковних дзвонів, що відноситься приблизно до 400 року.

Добавить комментарий