7 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Григорія Богослова

Святий Григорій народився в поселенні Аріанзі поблизу Каппадокійського міста Назіанза приблизно в 329 р. Його батьки, Григорій та Нонна, були благородними та поважними людьми. Ще до зачаття Григорія Нонна молила Господа дарувати їй сина і обіцяла посвятити його на служіння Богу.

В дитинстві святий вирізнявся з-поміж інших дітей. Він не любив дитячих ігор, був розважливим і старанно вчився. В юному віці Григорій вирішив протягом всього життя зберігати невинність.

Для розширення своїх знань Григорій спочатку здобував освіту в Кесарії Каппадокійській та Кесарії Палестинській, потім навчався в Олександрії, а пізніше відправився в Афіни. На шляху сюди здійнялася сильна буря. Всі присутні на кораблі плакали в очікуванні тілесної смерті.

Григорій же плакав, бо боявся смерті духовної, оскільки до цього часу ще не сподобився Святого Хрещення, яке тоді за звичаєм приймали у зрілому віці. Він став голосно молити Бога про порятунок.

В цей час за Григорія молилися і його батьки, яким було відкрито у видінні, що їхнього сина спіткало нещастя. Господь почув ці мольби, і буря стихла. Люди ж, присутні на кораблі, прославили Бога.

В Афінах Григорій здружився з Василієм Великим. Святі разом проживали, навчалися і були у всьому однодумними. Невдовзі вони перевершили знаннями своїх вчителів.

Коли Василій відправився в Єгипет навчатися духовної мудрості, Григорій залишився в Афінах і став учителем. Пізніше він повернувся додому і прийняв Святе Хрещення від рук свого батька, що був поставлений єпископом Назіанза.

Згодом батько посвятив Григорія в пресвітера і хотів посвятити в єпископа. Однак святий відправився до Василія Великого в Понт і став подвизатися в заснованому Василієм монастирі. Пізніше для боротьби з аріанами Григорій знову прибув у Назіанз.

Коли Василій Великий зійшов на Кесарійську кафедру, невдоволені цим єретики відділили місто Тіани від Кесарії. Тіанський же єпископ Анфім, що був прихильним до єресі, став митрополитом Тіанським. Таким чином відбулося розділення Каппадокії.

Тоді Василій для утвердження православної віри вирішив влаштувати нову єпископську кафедру в місті Сасімі, що знаходилося між Кесарією та Тіанами, і вмовив Григорія зайняти її. Однак Анфім зібрав військо і не допустив Григорія в Сасіму.

Святий поселився в одному монастирі, де доглядав хворих, а пізніше повернувся в Назіанз. Коли скінчався батько Григорія, жителі Назіанза стали схиляти святого зійти на єпископський престол. Однак Григорій потай покинув місто і згодом взяв на себе опіку над богадільнями та лікарнями, збудованими Василієм Великим.

Коли Церкву стала бентежити єресь Македонія, святий Григорій для боротьби з єретиками прибув у Візантію. На той час кількість єретиків там настільки зросла, що за православними залишився всього один храм. Святий же Григорій своїми повчаннями щодня відвертав багатьох від єресі і повертав в лоно Христової Церкви.

Невдовзі з’явився новий єретик Аполлінарій, що неправильно вчив про втілення Сина Божого. Учні Аполлінарія несправедливо звинуватили Григорія в єресі і підбурили проти нього народ. Тоді святий був схоплений і приведений на суд до начальника міста, однак останній визнав Григорія невинним і відпустив на свободу.

В знак перемоги над єретиками Григорія стали називати Богословом. Благочестиві ж люди хотіли, щоб святий зійшов на патріарший престол.

В цей час Патріархом Константинопольським прагнув стати клірик Максим, який з цією метою підкупив Олександрійського Патріарха Петра, його єпископів та кліриків. Тоді послані Петром в Константинополь єпископи увійшли з Максимом в церкву і стали хіротонізувати його в Патріарха, про що не було відомо ні Григорію, ні кліру, ні начальству.

Однак звістка про це швидко облетіла місто і в церкву зібралися обурені пресвітери та народ. Хіротонія була перервана, проте прибулі єпископи завершили її в якомусь будинку і всупереч церковним канонам оголосили Максима Патріархом. Після цього Максим прибув до царя для затвердження своїх прав, але Феодосій Великий з ганьбою прогнав його.

В 381 р. в Константинополь стали збиратися єпископи на Другий Вселенський Собор. В цей час святий Григорій всупереч своїй волі був зведений на Патріарший престол. Однак єпископи з Єгипту та Македонії, які прибули в Константинополь пізніше, стали стверджувати, що призначення Григорій неправильне. Внаслідок цього почався розбрат.

Коли певний час єпископи не могли досягнути між собою згоди, Григорій сказав, що їм слід примиритися і заради миру позбавити його сану. Потім святий відправився до царя і випросив у нього дозвіл повернутися на батьківщину.

Після цього Григорій поселився в рідному поселенні Аріанзі, але не покинув трудів на користь Святої Церкви. Він своїми посланнями та повчаннями продовжував боротися проти єретиків і залишив після себе багато творів.

Скінчався святитель в 389 р. Його тіло було поховане в Назіанзі. В 950 р. мощі Григорія були перенесені в Константинополь.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *