10 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Єфрема Сиріна

Святий Єфрем народився за царювання Костянтина Великого в місті Нізібії у Месопотамії. Його батьки були християнами і виховували сина в страху Божому. В юному віці Єфрем пішов у пустиню і став монахом. Господь наділив святого премудрістю, і повчання з уст його зворушували душі людей.

Коли Єфрем віддавався чернечим подвигам на пустинній горі, один з отців бачив в сонному видінні світосяйного мужа. Цей муж тримав списаний сувій і запитував, хто може взяти і зберегти його. Тоді Голос з Небес відповів, що ніхто інший, крім Єфрема.

Потім той муж поклав сувій в уста святого, і той з’їв його. Подібне видіння про Єфрема бачив і інший великий старець.

Коли в 363 р. Нізібією заволоділи перси, Єфрем вирішив відправитися в Едессу. В цей час він молив Господа, щоб при вході в це місто йому зустрілася така людина, яка би розмовою від Святого Письма принесла йому користь.

Тоді у воротах Едесси Єфрема зустріла жінка. Святий одразу засмутився і подумав, що Господь понехтував його молитвою. Жінка ж та дивилася на Єфрема, і він запитав її, для чого вона дивиться на нього. Вона на це відповіла, що дивиться на нього, бо жінка від мужа взята, а йому слід дивитися в землю, з якої взятий він. Тоді Єфрем подивувався такій мудрій відповіді і зрозумів, що Господь почув його молитву.

Святий проживав в Едессі тривалий час. Для прогодування себе він найнявся працювати у власника бані. Пізніше святий віддалився на пустинну гору для подвигів.

Коли Єфрем почав писати тлумачення на П’ятикнижжя сирійською мовою, то до нього стали приходити жителі Едесси. В цей час він хотів покинути місце свого проживання, щоб перебувати в безмовності, однак був стриманий від цього ангельським явленням. Згодом святий відкрив у Едессі училище, в якому навчалися знамениті вчителі Сирійської церкви.

Поруч із житлом Єфрема в Едессі було житло блудниці. Якось ця жінка подивилася у віконце і побачила, що святий готує їжу. З лукавим наміром вона почала говорити з преподобним і запитала, чого не вистачає для його їжі.

Святий на це сказав їй, що не вистачає декількох камінців та піску, аби загородити віконце, з якого вона дивиться на нього. Тоді безсоромна жінка повідомила Єфрему, що хотіла би мати з ним плотські стосунки. Святий же на це відповів, щоб вона, якщо хоче лягти з ним, йшла на те місце, яке він їй вкаже.

Тоді жінка запитала, куди їй слід прийти. Єфрем сказав, що ні в якому іншому місці вона не зможе лягти з ним, як тільки посеред міста. Блудниця ж здивовано запитала, чи не соромно їм буде перед людьми. А святий на це заперечив, якщо перед людьми соромно, то тим більше має бути соромно перед Богом. Від таких слів серце блудниці зворушилося, і вона розкаялася у своїх гріхах.

Згодом святого Єфрема хотіла спокусити інша блудниця. Він же привів її у багатолюдне місце і запропонував там звершити гріх. Тоді вона відійшла від нього посоромлена.

Одного разу уві сні Єфрем побачив сягаючий неба вогненний стовп і почув голос, який сказав, що яким він бачить цей стовп, таким є і Василій Великий. Після цього святий відправився в Каппадокійське місто Кесарію.

Тут в церкві під час проповіді Василія Великого Єфрем став звеличувати його і повідомляв, що воістину Дух Святий говорить устами Василія. Коли ж пізніше святитель запитав у Єфрема, чому він так прославляв його, Єфрем відповів, що бачив на плечі Василія білого голуба, який говорив йому на вухо те, що він передавав людям.

Потім Василій запитав у святого, чому він не приймає посвячення в пресвітера. Єфрем же у відповідь назвав себе грішним. Тоді святитель повелів Єфрему зробити разом з ним земний поклон і, коли Єфрем звершував поклон, поклав йому руку на голову і посвятив його в диякони.

Якось народ хотів насильно поставити Єфрема єпископом. Тоді святий удав з себе юродивого, втік з міста і переховувався, допоки не був поставлений єпископом інший.

В той час поширював своє єресь Аполлінарій. Свої єретичні думки він висловлював усно і в книгах, з яких основними були дві. Ці книги зберігалися у однієї близької єретику жінки. Про це дізнався Єфрем, прийшов до тієї жінки, назвав себе учнем Аполлінарія і попросив ці книги, щоб прочитати.

Потім він склеїв листки цих книжок і повернув їх тій жінці. Коли Аполлінарій постарів і мав слабку пам’ять, то хотів скористатися своїми книгами, щоб перемогти у спорі з православними. Однак виявилося, що листки в них склеєні, і єретик залишився посоромленим.

Святий Єфрем залишив після себе багато творів. У 373 р. після нетривалої хвороби він з миром спочив. Його тіло було поховане в заснованій ним обителі в пустині неподалік від Едесси.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *