11 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Лаврентія Печерського

Святий Лаврентій подвизався в Києво-Печерському монастирі в ХІІ ст. Він відважився власними силами вести боротьбу проти диявола і захотів для цього піти в строгий затвор.

Преподобні ж отці Києво-Печерської обителі не радили йому віддаватися затворницьким подвигам в цьому монастирі, оскільки тут ворог роду людського особливо підступно боровся з подвижниками. Вони згадували, як диявол переміг святих затворників Ісаакія та Нікіту, яким явився у світлому образі.

Тоді Лаврентій пішов у затвор в обителі великомученика Димитрія Солунського, що знаходилася неподалік від Києво-Печерського монастиря. Тут святий проводив дуже строге подвижницьке життя, умертвляв пристрасні бажання стриманням та голодом і викорінював їх силою молитви. Запалені ж ворожі стріли Лаврентій гасив своїми сльозами.

Таким чином з Божою допомогою святому вдалося уникнути бісівських стріл, і Господь наділив його даром зцілення недугів та владою над бісами.

Якось до Лаврентія був приведений біснуватий чоловік. Сила біса, який перебував у біснуватому, була настільки великою, що цей чоловік міг легко підняти і відкинути дерево, яке з трудом могли понести десять чоловік.

Святий же Лаврентій, аби прославити Києво-Печерську обитель, повелів відвести біснуватого туди. Тоді одержимий бісом чоловік став кричати, що він не сміє навіть підійти до печери, в якій почиває багато святих, а також повідомив, що у самому монастирі є 30 монахів, яких він боїться, з іншими ж він веде боротьбу.

Після цих слів Лаврентій знову повторив повеління відвести біснуватого в Києво-Печерський монастир. Сам же цей чоловік ніколи не був у обителі і нікого там не знав. Тоді проводирі біснуватого запитали в нього, кого він боїться. На той час в обителі було 118 монахів.

Тоді одержимий назвав тридцять монахів поіменно і сповістив, що кожний з них може вигнати його. Потім чоловіку повідомили, що його замкнуть в печері. Він же сказав, щоб його вели в монастир, якщо хочуть побачити, як він вміє вести боротьбу. Після цих слів біснуватий почав говорити різними мовами, яких ніколи навіть не чув.

Це налякало і здивувало його супроводжувачів. Неподалік же від обителі біс покинув того чоловіка, і всі сильно зраділи. Потім всі увійшли в церкву, щоб звеличити Бога. Туди прийшов і ігумен з братією, яким сповістили про чудо.

Коли ж колишнього біснуватого запитали, хто зцілив його, він подивився на ікону Богородиці і сказав, що з нею їх зустріли тридцять святих мужів. При цьому чоловік не знав особисто тих подвижників, але пам’ятав їхні імена. Тоді всі прославили Бога, Пречисту Діву та святих угодників.

Таким чином по благодаті Божій з допомогою святого Лаврентія прославилася Києво-Печерська обитель. Сам же святий невдовзі після цього став єпископом міста Турова, що у нинішній Мінській губернії. Кончина ж Лаврентія наступила наприкінці ХІІ ст. Його чесні мощі були перенесені в Києво-Печерський монастир, де нині перебувають нетлінними.

Добавить комментарий