17 лютого Українська Православна Церква відзначає пам’яті Ісідора Пілусіота

Святий Ісідор народився в єгипетському місті Олександрії у благородній та благочестивій сім’ї. Його родичами були Олександрійські архієпископи Феофіл та Кирил.

Після закінчення світського навчання Ісідор вирішив посвятити себе Богу. В молодому віці він залишив мирське життя і пішов на Пілусіотську гору (в Нижньому Єгипті неподалік від ріки Нілу), де прийняв чернецтво.

Тут святий проводив пустинницьке життя та віддавався чернечим подвигам. Він носив одяг з грубого волосу і годувався коренями та травами. Звідси Ісідор подорожував у Константинополь, щоб побачити святого Іоанна Златоустого, від спілкування з яким отримав велику духовну користь.

З часом до святого на Пілусіотську гору зібралися подвижники благочестя і обрали його своїм настоятелем. Крім того, Ісідор був рукопокладений в сан пресвітера.

Преподобний був високоосвіченою людиною і володів духовною мудрістю, через що за порадами та повчаннями до нього зверталися не тільки єпископи та вельможі, але й імператор та Олександрійські патріархи.

Ісідор був взірцем доброчесного життя і наповнив світ своїми богомудрими писаннями. Він залишив після себе до 10 тис. послань різним людям. Велика кількість послань Ісідора містить в собі тлумачення висловів Святого Письма. Догматичних листів у святого небагато.

Він, як і святитель Іоанн Златоустий, був наставником практичним. Сам Ісідор говорив, що практична філософія – основа будівлі і сама будівля, логіка – оздоблення, а споглядання – вінець. За своїми творами святий був одним з великих Отців Церкви.

Коли святого Іоанна Златоустого несправедливо позбавили святительської кафедри, Ісідор багато писав Олександрійському архієпископу Феофілу та імператору Аркадію. У своїх листах святий вмовляв їх облишити свою злу справу і викривав їхню злобу та несправедливість. Однак імператор та архієпископ не врозумилися листами Ісідора.

Пізніше преподобний писав імператору Феодосію ІІ Молодшому, якого схилив до скликання проти єретиків Третього Вселенського Собору, що відбувся у 431 р.

Зі слів преподобного можна дізнатися про його чесноти, оскільки він сам виконував те, чого повчав інших.

Так, святий строго зберігав невинність. Він називав її царицею, яку кожен повинен шанувати. При цьому Ісідор не принижував і чесний шлюб. Він говорив, що тих, хто зберігає невинність, слід уподібнювати сонцю, тих, хто перебуває у непорочному вдівстві, – місяцю, а тих, хто живе в чесному шлюбі, – зіркам.

У своєму посланні до монаха Патріма, який зайнявся вивченням ораторського мистецтва, Ісідор повчав його піклуватися про звершення добрих справ, а не про красномовність.

Також преподобний повчав людей не гордитися своїми добрими справами, а думати про себе смиренно. Оскільки у того, в кого зберігаються смиренні помисли, чесноти бувають світлішими, а у кого немає смиренної думки про себе, чесноти тьмяніють і зменшуються.

У своєму посланні до Єленопольського єпископа Палладія Ісідор вмовляє його остерігатися розмов із жінками. Оскільки навіть пристойні розмови з жінками можуть приховано розбестити внутрішню людину через погані помисли, тоді, хоча тіло і залишиться в чистоті, душа оскверниться.

Так Ісідор повчав єпископа Палладія, бо той часто наставляв жінок під час усних розмов з ними і при цьому похвалявся, що не відчуває ніякої похоті. Також преподобний говорив, що навіть дощові краплі, які постійно падають на каміння, точать його; воля ж людська, яку легко можна похитнути, від тривалого впливу може бути переможена і розбещена.

Через своє повчання єпископу Палладію святий Ісідор і нас повчає цнотливості, аби ми не тільки тіло берегли від гріхопадіння, але й душу оберігали від гріховних думок.

Преподобний Ісідор угодив Господу в своєму житті і з миром спочив у глибокій старості. Його чесна кончина наступила близько 436 р.

Добавить комментарий