19 лютого Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Фавсти, Євіласія і Максима

Свята Фавста жила в місті Кізіку (на одному з півостровів Мармурового моря) за царювання імператора Максиміана. Батьки дівиці були багатими християнами і виховали свою дочку у благочесті. Коли Фавсті було 13 р., вони померли.

Свята діва жила у пості, молитві та читанні Святого Письма. Вона нехтувала багатством та задоволеннями цього світу, і за своє доброчесне життя здобула славу серед людей.

Невдовзі про святу Фавсту дізнався сам цар Максиміан. Він послав свого жерця Євіласія, аби він схопив дівицю та схилив її до жертвоприношення, а у разі відмови від принесення жертви богам – втопив її.

Коли свята предстала перед жерцем, то мужньо повідомила, що не принесе жертви глухим та сліпим богам – витвору рук людських. Також Фавста сказала, що не може залишити спадку, який має на Небесах у Господа. Коли Євіласій почув такі слова, то став погрожувати дівиці лютою смертю. Однак вона сказала, що, не зважаючи на свій юний вік, має мужнє серце.

Тоді за наказом Євіласія Фасті, аби зганьбити її, обстригли волосся. Після цього святу повішали на дереві і стали жорстоко бити. Вона ж молилася Господу. Під час її молитви раптом вдарила блискавка, і багато людей впали мертвими.

Тоді наляканий Євіласій запитав у Фавсти, хто вона, оскільки подумав, що вона займається чаклунством. Дівиця ж у відповідь попросила написати її зображення і зобразити муки, які вона терпить. Коли це було зроблено, Фавста сказала, що як її зображення не страждає від зображених катувань, так і вона не страждає від того, що їй спричиняється.

Після цього Фавсту поклали в дерев’яний ящик, який забили цвяхами. Потім за наказом Євіласія цей ящик стали пиляти, щоб перепиляти у ньому святу. Однак зробити це не вдалося, хоча слуги трудилися протягом кількох годин і змінювали пили.

Потім вони вирішили спалити святу, але вогонь не пошкодив навіть ящика. Про все це слуги доповіли Євіласію. Тоді жрець покликав до себе Фавсту і сказав, що ніколи нічого подібного не бачив, хоча живе вже вісімдесят років, і попросив дівицю розповісти йому всю істину. Свята ж повідомила, що сила Божа зберігала її під час усіх мук, і своїми мудрими словами навернула Євіласія до християнської віри.

Тоді один з рабів жерця доніс на нього імператору Максиміану. Цар засмутився і відправив у Кізік жорстокого єпарха Максима. Останній після свого прибуття став допитувати Євіласія і запитав, для чого він зневажив богів і вступив у спілкування з християнами. Жрець же відповів єпарху, що і він пізнає Істинного Бога, якщо вислухає Фавсту.

Після цього за повелінням розлюченого Максима Євіласія повісили на дереві і стали жорстоко бити. Потім боки мученика обпалювали свічками.

В цей час розгніваний мучитель приступив і до Фавсти. Він запитав у дівиці, як вона наважилася відвернути жерця від богів і привести до віри у свого Бога. Свята ж відповіла Максиму, що надіється, що і його Господь призве до поклоніння Собі. Тоді єпарх повелів вбити в ноги Фавсти залізні цвяхи. Вона ж, коли це робили, не відчувала болю.

Потім за порадою одного з воїнів Максим вирішив віддати святу на поживу звірам. Коли на мученицю випустили левицю, то вона, замість того, щоб пожерти святу, схилила перед нею свою голову. Так само вчинили й інші випущені звірі.

Пізніше єпарх повелів тягнути оголену Фавсту по землі. Свята ж діва молила Господа, аби Він прикрив її наготу. В цей час зійшла з неба хмара і покрила дівицю, немовби одягом.

Тоді воїн, на ім’я Євсевій, впросив єпарха віддати йому Фавсту. Він привів святу до коваля і повелів йому вбивати в голову, груди та гомілки дівиці довгі цвяхи. Коли це робили, Фавста молилася Богу і при цьому зовсім не відчувала болю.

Потім Євсевій наказав наповнити котел смолою та сіркою, запалити його і кинути в нього обох мучеників. Коли святі у котлі стали славословити Бога, вогонь раптом згас і котел вистиг.

Вражений усім цим Максим почав молитися Господу, аби Він прийняв і його, окаянного та грішного, і приєднав до Фавсти та Євіласія. Тоді в Небесах явився Син Божий з ангельськими ликами та собором святих.

Максим же став молити Господа про прощення своїх гріхів, а потім осінив себе хресним знаменням та кинувся в котел до мучеників. Свята ж Фавста прославила Бога, Який бажає всім спасіння.

В цей час пролунав Голос з Небес, який кликав святих у Царство Небесне. Коли Фавста, Євіласій та Максим почули цей Голос, то з радістю віддали свої душі в руки Господа.
Кончина святих наступила на початку IV ст.

Добавить комментарий